⚽️ VI Міжнародний дитячо-юнацький футбольний турнір пам’яті Дмитра Рудя зібрав 8 провідних команд України категорії U12 у Житомирі. Змагання об’єднали юних спортсменів з Житомира, Миколаєва, Донецька, Чернігова, Вінниці, Львова, Харкова та Києва, демонструючи єдність українського спорту.

💬 «Щороку пам’ять про Дмитра Рудя об’єднує Схід, Захід, Центр — усю Україну. Цей турнір не лише про футбол, а й про вдячність нашим Захисникам, які тримають небо над Україною», – зазначила начальниця управління у справах сім’ї, молоді та спорту Ірина Ковальчук, підкресливши патріотичний дух події.

💬 Юний житомирський футболіст Владислав поділився своїми враженнями: «Я мрію колись грати у великому футболі. Для мене цей турнір особливий, бо ми граємо не лише за себе, а й за пам’ять про героя. Це додає сил на полі». Його слова відображають мотивацію юних гравців, які шанують пам’ять полеглих героїв.

💬 Матвій, гравець з Миколаєва, додав: «Суперники сильні. Але я радію, що ми тут зустрілися всі разом. Хочеться виграти, щоб присвятити перемогу нашим воїнам». Це свідчить про високий моральний дух учасників турніру.

💬 Особливо зворушливими були слова бабусі Дмитра, Людмили Володимирівни: «Я вдячна всім організаторам та учасникам, хто вшановує пам’ять мого Діми та всіх, хто віддав життя за Україну. Ми ходимо по цій землі завдяки тим, хто її захищає і хто вже ніколи не зустріне свій світанок. Я знаю, що Дмитро був надійним товаришем. Він закінчив снайперські курси на відмінно, захищав Маріуполь, мав нагороди за мужність. Йому назавжди 20…». Її слова підкреслюють глибоке значення турніру як вшанування пам’яті загиблих захисників.

📌 Довідково про Дмитра Сергійовича Рудя:
Народився 23 січня 1998 року у Житомирі. Із трирічного віку, після втрати батьків, його виховували бабуся та дідусь. У 2015 році Дмитро закінчив житомирську школу № 20. Футбол та малювання були його захопленнями. Його картини виставлялися на виставках.

☝️ У 2016 році 18-річний Дмитро став добровольцем на фронті. Служив стрільцем-санітаром 503-го окремого батальйону 36 окремої бригади Морської піхоти. Попри навчання в автодорожньому коледжі, він пішов воювати, керуючись бажанням захищати країну. Його бабуся згадує, що Дмитро змалку мріяв про військову кар’єру.

У серпні 2022 року його мужність відзначили у Житомирському ОМТЦК та СП. Дмитро відмовився від можливості навчатися у військовій академії, надавши перевагу передовій.

🕯️ Дмитро Рудь загинув 16 травня 2018 року біля Водяного на Донеччині. Похований у Житомирі. Посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.