Українське кіно про війну: добірка фільмів

Українське кіно про війну – це потужний інструмент фіксації реальності та осмислення трагічних подій. Фільми, зняті в останні роки, зокрема після початку повномасштабного вторгнення, є важливими свідченнями злочинів, героїзму та незламності українського народу. Ось декілька кінострічок, які варто переглянути, щоб краще зрозуміти контекст війни та її наслідки.

Іній (2017)

Фільм “Іній” – це військова драма (українське кіно про війну), яка побачила світ у 2017 році та стала результатом міжнародної копродукції Франції, Литви, України та Польщі. У центрі сюжету – молодий литовець на ім’я Рокас, який вирушає в Україну й потрапляє в самісіньке серце війни.

Те, що він бачить на власні очі, руйнує його уявлення про війну як про героїчну пригоду – замість цього він стикається з її нещадною реальністю. Під час своєї небезпечної мандрівки Рокас знайомиться з двома військовими журналістами, й це знайомство змінює його погляд на події довкола.

Маріуполіс (2016, 2022)

Документальні фільми “Маріуполіс” (2016) і “Маріуполіс 2” (2022) – це дві дуже різні, але водночас глибоко пов’язані стрічки литовського режисера Мантаса Кведаравічюса, який присвятив їх українському місту Маріуполь у час війни. Ці фільми – важлива частина українського кіно про війну.

У першій частині, знятій у 2015-му і презентованій 2016 року, Кведаравічюс показує повсякденне життя мешканців прифронтового Маріуполя на тлі затишшя після активних бойових дій. У фільмі майже немає прямої політики чи військової хроніки. Замість цього – спостереження за життям звичайних людей: репетиції театру, рибалки на березі моря, ковалів, школярів.

Це портрет міста на межі – ніби в очікуванні нового лиха, але водночас сповненого внутрішньої сили. Атмосфера стримано тривожна, але в кадрі – людська гідність, побут і краса буденного.

Друга частина – вже зовсім інша історія. Це страшне документальне свідчення облоги Маріуполя у березні 2022 року під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Кведаравічюс, попри небезпеку, повернувся до міста, щоб задокументувати трагедію. Він оселився у підвалі православної церкви, де ховалися люди, і знімав усе: розбомблені вулиці, побут під постійними обстрілами, страх, смерть, виживання.

Цей фільм став його останнім – у квітні 2022 року Кведаравічюса було вбито російськими військовими в Маріуполі. Завдяки збереженим матеріалам його партнерка Ганна Білоброва змогла змонтувати “Маріуполіс 2” і завершити задум режисера. “Маріуполіс” – це ключовий фільм в українському кіно про війну.

Голод до правди (2017)

Документальний фільм “Голод до правди” – це українсько-канадська стрічка, яка розкриває одну з найтрагічніших сторінок історії України – геноцид, вчинений радянським режимом у 1930-х роках. У центрі сюжету – історія канадської репортерки Реї Клайман, яка у 1932 році приїхала до України і на власні очі побачила початок штучного голоду.

Шокована масштабами трагедії, вона почала публікувати правду про голодомор на Заході, чим викликала жорстку реакцію радянської влади, яка охрестила її “буржуазною порушницею спокою”. Стрічка поєднує архівні матеріали з сучасними реаліями: автори проводять чіткі паралелі між сталінськими методами придушення українців і сучасною агресією з боку Росії. Таким чином, “Голод до правди” не лише вшановує памʼять жертв минулого, а й наголошує: боротьба за правду та гідність українського народу триває й сьогодні.

Порцелянова війна (2024)

Над документальною стрічкою працювали режисери Брендан Белломо та Слава Леонтьєв.

Фільм розповідає про трьох українських митців – самого Славу Леонтьєва, його дружину Аню Стасенко та їхнього друга Андрія Стефанова, які залишилися в Харкові після початку повномасштабної війни. Місто, яке з перших днів вторгнення перебуває під постійними ракетними ударами, стало фоном їхньої історії. Цей фільм – важливий внесок в українське кіно про війну.

Попри небезпеку, герої фільму не полишають своєї справи. Вони чинять опір не лише фізично – Слава, зокрема, пішов на фронт, – але й за допомогою мистецтва: створюють унікальні порцелянові скульптури, якими прикрашають понівечені війною будівлі. Їхнє мистецтво стає актом спротиву та символом незламності.

Світова премʼєра фільму відбулася на престижному кінофестивалі Sundance у січні 2024 року, де стрічка здобула гран-прі у конкурсі документального кіно. Відтоді фільм отримав 37 нагород та 27 номінацій на міжнародних кінофорумах.

Суперсила (2023)

Документальна стрічка, створена американським актором і режисером Шоном Пенном у співпраці з режисером Аароном Кауфманом, який, на жаль, раптово помер у 2024 році.

Робота над фільмом почалася ще до повномасштабного вторгнення Росії в Україну: спочатку автори планували зняти стрічку про президента Володимира Зеленського. Але події 24 лютого 2022 року кардинально змінили хід зйомок і саму концепцію.

У центрі фільму – перетворення Володимира Зеленського з телевізійної зірки на справжнього лідера нації. Стрічка показує, як Зеленський проявляє мужність і незламність у найскладніший період сучасної історії України. “Суперсила” доповнює українське кіно про війну, показуючи погляд ззовні.

Крім особистої історії президента, “Суперсила” демонструє масштаби російської агресії, людську трагедію війни та героїзм українців. Шон Пенн особисто приїздив в Україну кілька разів, зокрема в перші дні війни, щоб зафіксувати події на власні очі та поспілкуватися з очевидцями.

Прем’єра стрічки відбулася у 2023 році на Берлінському кінофестивалі, де вона викликала гучний резонанс у пресі й серед глядачів.