В український прокат виходить документальний фільм “Обережно! Життя триває” Антона Штуки. Це один із головних претендентів на національну кінопремію “Золота Дзиґа” й увагу глядача. Кінокритик Ярослав Підгора-Гвяздовський розповідає, як режисер прокладає шлях до глядача.

Щоб знайти шлях до серця глядача, режисер повинен знайти не тільки форму подачі інформації, але й перекладача, який буде водночас і співцем, і провідником до глядацького серця. Якщо такий знайдеться – пів шляху пройдено.

Антон Штука обрав собі за човняра зі світу цивільного у світ повоєнний, харківського “вуличного” художника Гамлета Зіньківського.

Гамлет – відомий у Харкові та Одесі. Його люблять за точність висловлювань і багатство сенсів у малюнках на стінах, воротах, парканах, зупинках, гаражах, дверях і всіх можливих поверхнях міської забудови.

Для правильної оцінки війни варто давати слово військовому, але цивільному це не завжди зрозуміло. Щоб правильно оцінити наслідки війни, треба говорити з митцем, здатним показати все однією фразою, картинкою, метафорою. Гамлет – сучасний український Бенксі.

За останні 15 років роботи Зіньківського можна було бачити на вулицях українських міст. І всі його влучні вислови раніше писалися російською. З війною Гамлет все перемалював, адже життя триває українською.

“Мистецтво – це гроші… щоб купувати тачки для ЗСУ“, – каже Гамлет перед тим, як написати на сміттєвозі фразу: “Центр прийняття рішень”. В цьому “центрі” на колесах Гамлет вирушає в мандрівку до Ізюму.

Мистецтво – це гроші… щоб купувати тачки для ЗСУ

Кадр з фільму

“Мені добре там, де я є“, – написав він. А потім зізнався у своїй любові: “Цього міста цілком достатньо для самопізнання“. Тепер це залишки роздовбаного будинку. Малювати на залишках життя – це цінніше за виставку в Нью-Йорку.

Цього міста цілком достатньо для самопізнання

Кадр з фільму

Сміттєвоз, закликаючи “бий по мені”, – це символ свободи, пересувний центр спротиву, деталь вільного світу, який виражається у мистецтві.

Після звільнення Ізюму було виявлено понад 400 закатованих людей. Це чергова Буча, місце геноциду. Тепер сюди треба їхати. Гамлет ходить Ізюмом, не може повірити в руйнування, розказує про кожен будинок.

За словами Гамлета, малювати на залишках життя – це цінніше, ніж виставка в Нью-Йорку чи Лондоні

Кадр з фільму

З висоти дрона показують спалене місто. Гамлет каже: “Малювання на деокупованих територіях, котрі продовжують обстрілюватися… я просто відчуваю, що це треба робити”.

На його футболці написано “Мейкер свого міста”. Він творить нове місто. Гамлет малює новий Єрусалим, цим закликаючи інших творити.

Гамлет не зможе відновити це життя, але він робить те, що може

Кадр з фільму

Фільм дає багато візуальної та текстової інформації. Гамлет близький глядачу і своїми словами, і манерою говорити.

Фільм дає настільки багато візуальної та текстової інформації, що глядачеві цілком можливо було б написати серію книг вражень

Кадр з фільму

Він сучасно вживає жаргонізми, але розумний. І його любить камера.

Камера не переобтяжує фільм кадрами.

“Обережно! Життя триває” триває оптимальну годину екранного часу.

Камера не переобтяжує фільм “надмірною” кількістю кадрів і не викликає втому

Кадр з фільму

Всі герої згадують часи окупації. Вони дають надію, що вбивці отримають покарання.

Повний емоцій, Гамлет дуже близький глядачу і своїми словами, і манерою говорити, і виглядом

Кадр з фільму

У фільмі Штуки камера слугує судейським фіксатором, нотуючи злочини.

Сучасний український режисер кидає місток із минулого в майбутнє.

Життя триває – все просто.

Читайте УП.Культура в
Telegram
i
WhatsApp!