Життя суспільства значною мірою регламентується нормативно-правовими актами. Ці документи визначають межі належної та допустимої поведінки, формуючи загальну дисципліну та взаємоповагу. Тому, перш ніж документ, що регулює суспільні відносини, набере чинності, він має пройти ретельну експертизу. Правильне розуміння процесу державної реєстрації нормативно-правових актів є ключовим для забезпечення законності та порядку.

Які нормативно-правові акти підлягають державній реєстрації, а які ні?

Державної реєстрації потребують нормативно-правові акти, які містять одну або більше норму, що впливає на права, свободи, законні інтереси та визначає обов’язки громадян і юридичних осіб, а також мають міжвідомчий характер. Ця процедура включає проведення правової експертизи на відповідність законодавству України, прийняття рішення про реєстрацію, присвоєння унікального номера та внесення до Єдиного державного реєстру.

Однак, існують категорії актів, які не потребують державної реєстрації. До них належать:

• Акти персонального характеру (наприклад, про склад комісій, призначення чи звільнення).
• Акти, дія яких вичерпується одноразовим застосуванням, за винятком тих, що затверджують положення чи інструкції з правовими нормами.
• Акти оперативно-розпорядчого характеру (разові доручення).
• Акти, що інформують підприємства про рішення вищестоящих органів.
• Акти, спрямовані на організацію виконання рішень вищестоящих органів без запровадження нових правових норм.
• Акти рекомендаційного, роз’яснювального чи інформаційного характеру.

Хто здійснює державну реєстрацію нормативно-правових актів?

Державну реєстрацію нормативно-правових актів здійснює Міністерство юстиції України та його міжрегіональні управління. Компетенція кожного органу визначається залежно від рівня суб’єкта нормотворення. Мін’юст реєструє акти центральних органів виконавчої влади, тоді як міжрегіональні управління – акти республіканських комітетів АР Крим, обласних, районних держадміністрацій та їх структурних підрозділів.

Якщо нормативно-правовий акт поширює свою дію на декілька адміністративно-територіальних одиниць, його реєстрація відбувається в міжрегіональному управлінні юстиції за місцем знаходження суб’єкта нормотворення.

Які вимоги до державної реєстрації нормативно-правових актів?

Оригінал нормативно-правового акта подається на державну реєстрацію протягом 3 робочих днів після його прийняття. Документ повинен відповідати вимогам законодавства про мови, узгоджуватися з чинними актами та відповідати правилам нормопроєктувальної техніки.

Додатково до нормативно-правового акта необхідно подати:

• Пояснювальну записку.
• Порівняльну таблицю.
• Документи про зовнішнє погодження.
• Рішення Державної регуляторної служби про погодження проєкту регуляторного акта.
• Довідка щодо відповідності зобов’язанням України у сфері європейської інтеграції.
• Висновок Мінцифри про проведення цифрової експертизи.
• Висновок про проведення гендерно-правової експертизи.

Для поглибленого аналізу нормативно-правового акта, що подається на державну реєстрацію, орган юстиції має право залучати експертів та спеціалістів. Тривалість реєстрації становить 15 робочих днів, з можливим продовженням до 10 днів за умови повідомлення суб’єкта нормотворення.

Чому можуть відмовити у державній реєстрації нормативно-правових актів?

Підставою для відмови у державній реєстрації є порушення вимог, встановлених законодавством. Зокрема, акт не повинен суперечити Конституції та законам України, обмежувати права громадян чи покладати на них непередбачені законом обов’язки. Важливо, щоб акт не виходив за межі компетенції органу, що його видав, не містив корупціогенних норм та відповідав мовному законодавству.

• Несуперечливість Конституції та законам України.
• Відсутність порушень прав, свобод та законних інтересів громадян і юридичних осіб, а також непередбачених законом обов’язків.
• Дотримання компетенції органу, що видав акт.
• Відсутність норм, що можуть призвести до корупційних правопорушень.
• Відповідність мовному законодавству.

Якщо нормативно-правовий акт прийнято з порушенням правил документування, але без суперечностей законодавству, він реєструється із зауваженнями. Суб’єкт нормотворення зобов’язаний виправити ці недоліки протягом 5 робочих днів. У разі невиконання цієї вимоги, рішення про державну реєстрацію може бути скасоване.

« повернутися