Сьогодні Україна схиляє голову, вшановуючи пам’ять справжнього Героя — ГОЛОВІНА Руслана Сергійовича, відомого за позивним «Кучерявий». Його життя, сповнене щирості та відданості, трагічно обірвалося 18 червня 2023 року поблизу Бахмута, де він, як військовослужбовець 77-ї окремої аеромобільної бригади, виконував свій священний обов’язок із захисту рідної землі. Загибель Руслана стала наслідком жорстокого мінометного обстрілу з боку ворога, залишивши глибоку рану в серцях рідних, друзів та побратимів.

Руслан народився 27 березня 1986 року в мальовничому селі Калинове, що на Борівщині, Харківської області. З юних років він демонстрував відповідальність та працьовитість. Після закінчення школи пройшов військову службу, здобувши цінні навички та дисципліну. У мирному житті Руслан Головін обрав професію водія і сумлінно працював у сільськогосподарському підприємстві ТОВ «СК Восток». Його близькі та знайомі згадують Руслана як спокійну, добру людину, що завжди була готова прийти на допомогу. Одним із його улюблених занять була риболовля, де він знаходив спокій та гармонію з природою.

З початком повномасштабного вторгнення Росії, Руслан Головін, не вагаючись жодної хвилини, став на захист України. Він приєднався до лав Збройних Сил, зайнявши позицію навідника 2-го аеромобільного відділення 2-го взводу. Це рішення було продиктоване глибокою любов’ю до Батьківщини та незламним патріотизмом. На фронті Руслан проявив себе як відданий та мужній воїн, який ніколи не пасував перед небезпекою. Він був справжнім прикладом для своїх побратимів, демонструючи виняткову силу духу та безмежну мужність навіть у найскладніших умовах бойових дій.

Кожен крок, кожне рішення Головіна Руслана на передовій свідчили про його внутрішню силу та відданість. Він віддано боровся за кожен клаптик української землі, за мирне небо над головами співвітчизників. Його героїчна загибель є гірким нагадуванням про високу ціну, яку Україна платить за свою свободу та незалежність. Пам’ять про його незламність та самовідданість назавжди закарбувалася в історії. За виявлений героїзм та мужність, Руслан Сергійович Головін був посмертно нагороджений високою державною відзнакою — орденом «За мужність» ІІІ ступеня, що є свідченням його великого внеску у захист суверенітету України.

Похований Руслан у рідному селі Калинове, де пройшло його дитинство, і де його пам’ять навіки буде жити в серцях односельців. У нього залишилися мати, любляча дружина, донька та син, для яких він був опорою і сенсом життя. Також його пам’ятають і шанують його вірні побратими, які пліч-о-пліч боролися з ним. Їхня пам’ять про Руслана Головіна — це свідчення його незламного духу та справжнього братерства, яке виникає на полі бою.

Герої не вмирають. Вони продовжують жити в наших серцях, у спогадах, у кожній краплі свободи, яку ми здобуваємо завдяки їхній жертві. Вони є орієнтиром для майбутніх поколінь, символом незламності та віри у перемогу. Вічна слава Захиснику України! Нехай пам’ять про ГОЛОВІНА Руслана Сергійовича буде вічною і надихатиме нас на подальшу боротьбу за вільне та процвітаюче майбутнє України.