Сьогодні, 25 липня, Україна вшановує пам’ять видатного захисника, справжнього героя Ізюма – Юрія Бука, який народився 25.07.1996 року і трагічно загинув 07.03.2022. Життя Юрія Бука стало яскравим прикладом самовідданості та любові до рідної землі, а його подвиг – символом незламності українського народу в боротьбі за свободу. Ми схиляємо голови перед його мужністю та жертовністю.

Юрій здобував освіту у загальноосвітній школі №5, де вже з юних років виявляв якості відповідальної та цілеспрямованої особистості. Згодом, прагнучи отримати практичні навички, він вступив до ліцею №24, обравши професію автомеханіка-токаря. Ці роки навчання сформували в ньому глибоке розуміння цінності праці, обов’язку та громадянської відповідальності – рис, які він з гідністю проніс через усе своє коротке, але надзвичайно насичене життя.

Після завершення навчання, Юрій Бук був призваний до лав Національної гвардії України, де проходив службу у Києві. Він віддав свій військовий обов’язок з честю та гідністю, продемонструвавши високий рівень дисципліни та професіоналізму. Повернувшись додому, Юрій не сидів склавши руки. Він одразу ж розпочав трудову діяльність, влаштувавшись монтажником-зварювальником на відомий Ізюмський приладобудівний завод. Колектив заводу глибоко поважав Юрія не лише за його високий професіоналізм та працелюбність, а й за його незмінно добру вдачу, щирість та вміння підтримати. Він був справжньою душею колективу, завжди готовий допомогти, розвеселити дотепним жартом та підбадьорити у важку хвилину. Його колеги згадують його як людину з великим серцем і відкритим характером.

Юрій Бук був надзвичайно життєрадісним та відкритим хлопцем. Він мав багато захоплень, серед яких особливе місце посідав футбол. Юрій активно грав за заводську команду, де його талант та енергія були завжди оцінені. Навколо нього завжди було багато вірних друзів, і одним із найближчих був Данило Безкровний. Саме з Данилом вони розділили найважчі випробування, що принесли буремні дні лютого 2022 року.

З початком повномасштабного вторгнення Росії на територію України, Юрій Бук, не вагаючись жодної хвилини, прийняв доленосне рішення. Разом зі своїм товаришем Данилом він вступив до лав Територіальної оборони міста Ізюм, поповнивши відділення гранатометників. Він розумів, що його місце – на захисті рідної землі, і без вагань став на її оборону, виявивши справжній патріотизм та безстрашність.

Трагічного 7 березня 2022 року відділення, де служив Юрій Бук, вступило в нерівний бій з переважаючою ворожою колоною техніки. У цій запеклій сутичці Юрій першим вразив ворожий танк, демонструючи неймовірну відвагу та влучність. Однак, того ж дня, наші воїни прийняли свій останній, надзвичайно важкий бій. У цій битві за свободу та майбутнє України, Юрій Бук загинув як справжній герой, до останнього подиху захищаючи рідну землю, своє улюблене місто Ізюм та своїх побратимів. Його жертовний подвиг назавжди вписаний золотими літерами в історію України.

Юрій Бук назавжди залишиться в пам’яті кожного, хто його знав, любив і поважав – як мужній воїн, вірний друг, надійна опора для своїх близьких та світла, щира людина. Його ім’я навіки увічнене як символ непереможності духу українських захисників та нагадування про ціну, яку ми платимо за мир та незалежність. Пам’ятаємо і шануємо кожного нашого героя!