Сьогодні ми з глибокою шаною вшановуємо пам’ять Владислава Сергійовича Гончаренка – справжнього захисника України, який віддав своє життя за мирне небо над Батьківщиною. Його ім’я навіки закарбоване в історії як символ незламної мужності та самопожертви. Владислав Гончаренко народився 16 грудня 1999 року і трагічно загинув 27 червня 2022 року, ставши одним із героїв, що полягли у боротьбі за свободу.
Старший солдат Владислав Гончаренко віддав життя під час виконання надзвичайно важливого бойового завдання. Це сталося 27 червня 2022 року поблизу села Дементіївка на Харківщині – території, за яку точилися запеклі бої. На момент загибелі Владиславу було лише 22 роки, але його вчинок свідчить про зрілість духу та безмежну відданість. Під час потужного ворожого артилерійського обстрілу він, не вагаючись, закрив собою своїх побратимів, рятуючи їхні життя ціною власного. Цей акт героїзму є яскравим прикладом справжнього військового братерства та непереможності українського духу.
Життєвий шлях Владислава розпочався в Ізюмі, місті, яке він любив і захищав. Він здобував освіту в Ізюмському професійному ліцеї, освоюючи спеціальність маляра-штукатура. З дитинства Владислав Гончаренко вирізнявся доброзичливістю та відкритим серцем. Він цінував життя, дружбу, завжди був готовий прийти на допомогу. У 2018 році Владислав пішов на строкову службу, а вже за рік, у 2019-му, свідомо обрав шлях військового, підписавши контракт із Збройними Силами України. Його бойовий шлях проліг через зону проведення Операції Об’єднаних Сил (ООС), де він набував досвіду і зміцнював свій військовий дух.
З початком повномасштабного вторгнення Владислав Гончаренко безстрашно став на захист рідної землі. Він служив у складі легендарної 92-ї ОМБр імені кошового отамана Івана Сірка – підрозділу, який відіграв ключову роль в обороні Харківщини. Його відданість і професіоналізм були надзвичайно важливими в ті складні часи. Товариші по службі та рідні згадують Владислава як людину, яка завжди випромінювала позитив і підтримку. «Був дуже добра, чуйна, весела та світла людина, завжди допомагав друзям у тяжку хвилину», – згадує Юлія, мама його близького друга, підкреслюючи його непересічні людські якості.
Пам’ять про Владислава Гончаренка, як і про всіх полеглих захисників, є священною для України. Його героїчна загибель є свідченням того, яку високу ціну платить наш народ за свою свободу та незалежність. Владислава поховали на Алеї Слави у Харкові – місці вічного спочинку справжніх героїв, де його пам’ять шанують сотні українців. Ми пам’ятаємо кожного, хто віддав найдорожче за наше майбутнє. Ми шануємо їхній подвиг і несемо в серці вічну вдячність. Жертовність таких захисників України, як Владислав Гончаренко, є фундаментом нашої перемоги та основою для вільної, суверенної держави.
