Сьогодні Україна схиляє голову, вшановуючи пам’ять Едгара Артуровича Акобяна, справжнього Героя України. Його коротке, але сповнене мужності життя, що тривало з 3 серпня 1996 року до 5 липня 2024 року, стало прикладом незламності та самовідданості. Едгар був відважним штурмовиком 425-го окремого штурмового батальйону «Скала», військової частини А4862, і його ім’я назавжди вписано в історію української боротьби за свободу.

Народившись у мальовничому місті Єреван, Вірменія, Едгар Акобян у 2003 році разом зі своєю родиною обрав Ізюм своєю новою домівкою. Саме тут, у гімназії №3, він здобував знання, хоч і не був відмінником, проте його серце горіло пристрастю до футболу, музики та комп’ютерів. Ці захоплення формували його багатогранну особистість, сповнену життєвої енергії та щирості. Після закінчення дев’ятого класу, прагнучи здобути практичні навички, Едгар вступив до ліцею №24, де опанував професію муляра. У подальшому він активно працював на різних ремонтних об’єктах, завжди підтримуючи батьків і допомагаючи їм у повсякденних справах. Він був опорою для своєї сім’ї та щирим другом для багатьох.

З початком повномасштабного вторгнення ворога, Едгар Акобян залишався в Ізюмі, відчуваючи свій обов’язок бути корисним рідному місту та його мешканцям. У ті важкі часи, коли місто потерпало від жорстоких обстрілів, він робив усе можливе, щоб підтримати друзів, сусідів та рідних. На жаль, одна з ворожих атак призвела до трагічної загибелі його матері від серцевого нападу. Ця непоправна втрата залишила глибокий слід у серці Едгара, адже тепер у нього залишилися лише батько та старший брат, який вже з 2020 року стояв на захисті України.

Попри особисту трагедію та нестерпний біль, 2 травня 2024 року Едгар Акобян добровільно став до лав Збройних Сил України, продемонструвавши неймовірну силу духу. Після проходження курсу молодого бійця він, молодий та рішучий, був направлений у батальйон «Скала» як штурмовик. Його бойовий шлях, на жаль, виявився коротким, але надзвичайно героїчним. 5 липня 2024 року, під час свого першого ж бою поблизу населеного пункту Нью-Йорк Донецької області, Едгар загинув, віддавши найцінніше – своє життя – за свободу та незалежність України.

Довгий час його доля залишалася невідомою, він вважався безвісти зниклим, що завдавало невимовних страждань його рідним. Лише 6 лютого 2025 року, завдяки зусиллям та обміну загиблими, тіло Едгара Акобяна було повернуто додому. Рідний Ізюм зустрів свого Героя з почестями, поховавши його на Алеї Пам’яті. Його могила стала місцем вічної шани та нагадуванням про ціну, яку Україна платить за своє майбутнє.

Історія Едгара Артуровича Акобяна — це історія мужності, жертовності та незламної віри у перемогу. Вшановуючи пам’ять цього молодого захисника, ми не лише віддаємо данину його подвигу, а й підтверджуємо нашу відданість ідеалам свободи та справедливості. Едгар Акобян та тисячі інших героїв не вмирають – вони вічно живуть у серцях українців, у кожній краплі крові, пролитій за рідну землю. 🇺🇦Вічна слава Захисникам України! Герої не вмирають – вони живуть у нашій пам’яті вічно, освітлюючи шлях до вільної та незалежної України. Пам’ять героїв – наш священний обов’язок.