Сьогодні ми знову схиляємо голови у глибокій скорботі, віддаючи шану тим, хто віддав найцінніше – своє життя – за свободу та незалежність нашої Батьківщини. Ця хвилина мовчання – не просто формальність, це святий обов’язок кожного українця, це нагадування про ціну, яку платить наш народ за мир та гідність. Кожен захисник, кожен мирний громадянин, який загинув унаслідок збройної агресії, залишає глибокий і незгладний слід у наших серцях. Ми пам’ятаємо кожного, хто став жертвою цієї жорстокої війни.

Пам’ять воїнів, які мужньо боролися за територіальну цілісність України, є непорушною. Їхня громадянська відвага, самовідданість, незламна сила духу та героїчний подвиг слугуватимуть прикладом для багатьох поколінь. Вони стояли на захисті своєї землі, своїх родин, свого майбутнього. Ці українські герої, чиї імена викарбувані в історії, загинули, виконуючи найважливіші бойові завдання, і ми ніколи не забудемо їхню жертовність.

У цей скорботний час ми згадуємо наших загиблих та померлих земляків, що брали участь у російсько-українській війні. Кожне ім’я – це окрема історія, окрема доля, окремий біль для родини та всього українського суспільства. Ми обіцяємо берегти вічну пам’ять про них, про їхній подвиг і про ту надзвичайну ціну, яку вони заплатили за те, щоб ми могли жити у вільній Україні. Вшанування полеглих – це наш обов’язок, це наш спосіб висловити безмежну вдячність.

Схилимо голови та вшануємо пам’ять тих, кого більше немає з нами, але хто назавжди залишиться в наших серцях як справжні герої України:

• Сергія Іщенка;
• Олега Поповича;
• Юрія Крикливого;
• Миколу Захарченка;
• Миколу Котлінського;
• Євгена Овсяннікова;
• Сергія Юрку;
• Андрія Дубовця;
• Володимира Козовякіна;
• Андрія Рожкована;
• Ігоря Скибенюка;
• Віктора Скріпніка;
• Віталія Ніколаєва;
• Сергія Главчева;
• Сергія Хмелевського;
• Дениса Романенка;
• Віктора Вітмана;
• Олександра Гриценю;
• Сергія Єлегечева;
• Олександра Магаца;
• Михайла Фокшу;
• Сергія Дмитрієва;
• Сергія Назарова;
• Юрія Краснобая;
• Владислава Неізвєстних;
• Дмитра Вибойченка;
• Павла Немна;
• Артема Огороднікова;
• Володимира Пітоню;
• Олександра Гіжицу;
• Руслана Спільчака;
• Олександра Полевіка;
• Максима Дівізінюка;
• Станіслава Медведя;
• Олександра Пашкаляна;
• Сергія Шаєвського;
• Олександра Перепелицю;
• Юрія Бойка;
• Віталія Єпішко;
• Олексія Федорова;
• Юрія Дмитрієнка;
• Дмитра Куліша;
• Олександра Кушніра;
• Максима Цимбалюка;
• Вадима Левуша;
• Андрія Штьопу;
• Віктора Маслова;
• Олександра Пилипенка;
• Романа Печенюка;
• Андрія Бакірина;
• Владислава Стоянова;
• Анатолія Міхова;
• Олексія Григор’єва;
• Олександра Кіліянчука;
• Олександра Козіка;
• Миколу Чернявського;
• Євгена Лапчевського;
• Руслана Андронатія;
• Олександра Зеленюка;
• Вадима Чернія;
• Василя Старінського;
• Дмитра Швеця;
• Ігоря Савера;
• Ігоря Стоянова;
• Сергія Колмака;
• Андрія Садовченка;
• Олександра Колесника;
• Олексія Третяка;
• Григорія Жезняка;
• Віктора Руденка;
• Олексія Макаричева;
• Миколу Грицюка;
• Олега Бабшинського;
• Сергія Кравченка;
• Андраника Оганесяна;
• Михайла Фомінчука;
• Олександра Шуляра;
• Олександра Бєлого,
• Максима Коленковського;
• Олександра Кухту;
• Дем’яна Донця;
• Олега Латія;
• Руслана Кокошко.

Пам’ять про цих воїнів та мирних громадян, чиї життя були обірвані агресією, є невід’ємною частиною нашої національної ідентичності. Ми зобов’язані передавати цю пам’ять наступним поколінням, щоб вони знали ціну свободи та незалежності. Герої не вмирають! Вони живуть у наших серцях, у нашій вдячності, у кожній врятованій вулиці та кожному вільному місті. Їхня жертовність – це фундамент нашої майбутньої перемоги та мирного життя в Україні.