🇺🇦 🕯Хвилина мовчання на честь Героя України
Данильціва Романа Романовича
🇺🇦 З Книги Пам’яті Героїв, полеглих за Україну
🇺🇦 Борщівської громади

🕯До Небесного Війська приєднався ще один наш земляк, людина з великим серцем і золотими руками, воїн із позивним «Зюма» — Роман Романович Данильців.
🕯Попереду мало бути ціле життя — виховання сина, плани, надії, мирна праця. Але війна безжально перекреслила все, залишивши родині лише пустку, а громаді — вічний борг пам’яті.
🕯Роман народився 10 березня 1985 року в селі Мушкатівка. Далі проживав у місті Борщеві. Тут, серед подільських краєвидів, формувався його характер — спокійний, добрий, напрочуд працьовитий.
🕯Після навчання у Борщівській школі №1 він обрав земну, благородну професію — став столяром, закінчивши Борщівський професійний ліцей. Роман знав ціну праці, умів вдихнути життя у дерево, бачив красу в буденних речах.
Деякий час працював у Борщівському НВК робітником із обслуговування приміщень. Його поважали вчителі, любили діти.
🕯Поза роботою Роман мав справжню чоловічу пристрасть — мотоцикли. Швидкість, відчуття волі, вітер в обличчя… Він умів цінувати миті свободи та мав безліч друзів, які любили його за щирість, простоту та безвідмовність.
У липні 2023 року звичний світ Романа змінився назавжди. Отримавши повістку, він не шукав виправдань. Став солдатом, стрільцем у військовій частині А/4947.
Його фронтова дорога пролягла через пекельний Запорізький напрямок. Там, під постійними обстрілами, у спеку й лютий холод, Роман разом із товаришами по зброї тримав українське небо.
🕯Окопи, безсонні ночі, втрати друзів — усе це важким тягарем лягало на плечі солдата. Він чесно виконував свій обов’язок, тримаючи оборону заради того, щоб в Україні продовжували народжуватися діти й зацвітати сади.
Проте війна виснажує не лише метал, вона підточує людські сили. Понад рік надважких умов на передовій підірвали здоров’я захисника. 23 жовтня 2024 року серце Романа Данильціва зупинилося.
🕯Він не загинув від ворожої кулі в бою, але його смерть — це прямий і жорстокий наслідок цієї війни.
Він віддав усе своє здоров’я і сили фронту.
🕯28 жовтня 2024 року Роман востаннє повернувся додому. Не так, як мріяв — на улюбленому мотоциклі і з посмішкою на обличчі, а в труні, покритій синьо-жовтим стягом. Рідне село Мушкатівка зустрічало свого Героя навколішках, вмиваючись гіркими сльозами.
🕯Там, на місцевому цвинтарі, він знайшов свій останній спокій поруч із найріднішими — мамою Зіновією та татом Романом, які відійшли у засвіти раніше. Тепер вони зустрілися на небесах, де більше немає болю, обстрілів і війни.
🕯Найбільшим болем ця втрата відгукується в серці його єдиного сина Євгена, за майбутнє якого Роман воював і мріяв побачити його дорослі успіхи.
🕯Спи спокійно, наш дорогий Захиснику. Ти витримав свій земний бій, ти зберіг вірність Богу та Україні.

🇺🇦Вічна і світла пам’ять Герою України Роману Данильціву!🇺🇦