🇺🇦 🕯Хвилина мовчання на честь Героя України
Лавренюка Віталія Михайловича
🇺🇦 З Книги Пам’яті Героїв, полеглих за Україну
🇺🇦 Борщівської громади

🕯Кажуть, людина живе доти, доки п’ють воду з криниці, яку вона викопала. Віталій Лавренюк у мирному житті копав криниці – діставав із глибини чисту воду, дарував людям джерело життя. Він залишив по собі понад сорок джерел. Сорок живих пам’ятників своєї праці, сили та доброти по всій Тернопільщині.
🕯Лавренюк Віталій Михайлович народився 03 серпня 1974 року в с. Чернятка Бершадського району Вінницької області.
З 1980 року жив у селі Стрілківці. Там пройшло дитинство, юність і все його життя.
🕯Працював сезонним працівником селянської спілки «Золота нива». Їздив на заробітки в росію.
🕯Віталій був майстром колодязної справи. Знав, як знайти воду там, де її не бачили інші. Щирий, відповідальний, працьовитий… Ці якості оцінили місцеві майстри-будівельники і запросили Віталія у свою бригаду. Його руки знали важку працю, а серце – радість творити щось потрібне й добре для людей.
🕯А ще він знав, як бути поруч, коли болить. Коли не стало брата, коли помер батько, коли згасала мама — Віталій не шукав виправдань, він просто був опорою, якої так потребували близькі.
🕯Віталій не встиг побудувати власний сімейний затишок, але його серце було домом для племінників. Для Тетяни та її дітей він був не просто дядьком — він був уособленням надійності. Тим, хто завжди допоможе, підтримає, захистить.
🕯У жовтні 2022-го Віталій Лавренюк на позивний «Денесюк» пішов захищати не лише свій двір у Стрілківцях, а кожну криницю, кожну дитину, кожен клаптик української землі.
Був зарахований до військової частини А7370.
🕯Отримав поранення у січні… Але знову повернувся у стрій. Бо не міг інакше. Бо відповідальність була його головною рисою — і в мирному будівництві, і на війні.
🕯1 липня 2023 року поблизу села Зелене Поле на Донеччині під час виконання бойового завдання серце майстра зупинилося.
🕯Сьогодні про нього пишуть і на Вінниччині, де він народився, і на Тернопільщині, де він став частиною землі.
Віталій Михайлович Лавренюк пішов у вічність, виконавши свій найвищий людський обов’язок. Тепер він оберігає нас із небесних висот.
🕯Світла пам’ять і вічна вдячність воїну Віталію Лавренюку. Його пам’ять – як криниця: глибока, чиста і невичерпна. Вона завжди буде джерелом сили й вдячності для тих, хто його знав і любив.
🕯Низький уклін за кожну краплину води у наших криницях.

🇺🇦Вічна і світла пам’ять Герою України Віталію Лавренюку!🇺🇦