Хотінська громада: біль і руїни війни. Ще зовсім недавно, Хотінська громада була сповнена життям, теплом і світлом. Сьогодні, на жаль, це глибока рана на тілі України. Хотінська громада знову потерпає від численних КАБів, які безжально нищать все навкруги. Ці бомби не розрізняють людські долі, дитячий сміх чи святість храмів. Обстріли стали систематичним і цинічним знищенням, вироком для кожного дому. Ракети, снаряди, і безпілотники перетворили життя на пекло. Все гуде, дрижить, горить і падає, а серце громади розривається від болю і страху.

Немає вже тієї Хотінської громади, якою вона була колись. Немає світла у вікнах, вулиці мовчать, а в серцях лише пустота і розпач. Хати зруйновані, школи перетворилися на уламки, а поля вкриті вирвами. Люди сидять в розпачі, старенькі плачуть, жінки тримають дітей у тривозі, але втікати нікуди. Кожен звук лякає, а тиша ще страшніша, бо після неї чекають вибухи. Люди ховаються у підвалах, втрачаючи надію і віру. Громада плаче землею, що тріскається від війни, кожна тріщина у стіні — це тріщина в серці.

Світ мовчить, коли нас вбивають, коли нищать все людське. Це не просто війна, а виривання життя з корінням. Хотінська громада тепер — це символ болю, символ боротьби, символ того, що зло прийшло сюди, у наш дім. Ми стоїмо на уламках і віримо в одне — вижити. Бо якщо зникне ця громада, зникне частина нашої країни і душі. Цей біль має бути почутий.

Не забувайте про нас, не звикайте до нашого горя, не дайте злу стерти нас з лиця землі. Бережіть себе, бо обстріли не вщухають, а стають лише страшнішими. Кожен день — як останній, і ми боремося за право лишитися людьми у цьому світі. Нам важко, але ми тримаємося, бо іншого шляху немає. Ми є. Ми живі. Ми кричимо з глибини серця, з-під завалів, з попелу рідної землі. Збережіть нашу Хотінську громаду.

Ця війна забрала спокій, але не забрала нашу волю до життя. Ми будемо відбудовувати кожен дім, кожну вулицю, кожне поле. Ми повернемо світло у вікна, дитячий сміх на вулиці, і надію в серця. Хотінська громада буде жити! Ми віримо в перемогу, в справедливість, і в те, що мир обов’язково настане. І тоді ми з гордістю скажемо: ми вистояли, ми не зламалися, ми перемогли!

Хотінська громада – це Україна, це наша земля, наша історія, наша душа. І ми не дозволимо нікому її знищити.