Жіноча гідність під час війни: випробування та взаємопідтримка. У часи надзвичайних випробувань, таких як війна в Україні, важливо говорити про психологічний стан жінок та їхню здатність зберігати гідність. На жаль, доволі часто можна спостерігати, як жінки стають жертвами критики та осуду з боку інших жінок. Це явище, на жаль, не є новим, і воно свідчить про порушену культуру взаємопідтримки між українками.

Нещодавно в мережі з’явився пост, де одна жінка запитала про можливість зробити шугарінг. Реакція була миттєвою та надзвичайно негативною. Їй дорікали за безсовісність та невідповідну поведінку під час війни. Проте, ця жінка насправді є героїнею. Вона пережила страшну аварію, вижила, а після того присвятила себе волонтерству. Вона активно збирала кошти та закуповувала необхідні речі для військових протягом пів року. Коли її психічні та фізичні ресурси були вичерпані, вона вирішила зробити щось приємне для себе, щоб відновитися. І замість підтримки, отримала шквал критики.

Схожа ситуація сталася з іншою дівчиною, яка запитала, де можна придбати нитки для вишивки, бо вишивка допомагала їй заспокоїтися і зберегти зв’язок із реальністю під час сильного стресу. Її також назвали дурною та безсовісною. Ще одна українка, яка виїхала за кордон без дітей, була названа “крисою”, яка тікає, хоча її пріоритетом було врятувати власне життя. Натомість, жінка, яка залишається в місті з дітьми, також не застрахована від критики, її звинувачують у тому, що вона не дбає про безпеку своєї родини.

Цей список неприємних випадків можна продовжувати. Особливо вражає той факт, що осудливі коментарі надходять переважно від жінок. Чоловікам, здається, бракує часу на подібні дискусії. З точки зору психології, така поведінка жінок одна до одної в кризові моменти є віддзеркаленням давніх проблем у нашій культурі.

Саме тому зараз, як ніколи, необхідно відроджувати культуру жіночої взаємопідтримки. Першим кроком до цього має стати припинення необдуманої критики та осуду, особливо коли ми не знаємо всіх обставин. Кожна людина переживає надзвичайно важкий період, і нікому не солодко. Якщо ми зможемо утриматися від цькування одна одної, то створимо безпечніше та більш приймаюче середовище для всіх.

Як свідчить досвід однієї української біженки, яка пережила три доби важкої подорожі до Польщі, навіть проста людська доброта і ніжність можуть мати величезне значення. Коли польські волонтери лагідно з нею заговорили, дали бульйон і вкрили пледом, вона розплакалася від несподіваної турботи. Ця історія підкреслює, наскільки вразливими ми стаємо в стані сильного стресу. Кожне гостре, осудливе слово може стати останньою краплею, що підштовхне людину до емоційної ями. Тому, замість критики, простягнімо один одному руку допомоги та підтримки.