Сьогодні, у скорботний день, Україна вшановує восьму річницю загибелі свого відданого сина, Володимира Івановича Хрола, який віддав своє життя, захищаючи суверенітет та територіальну цілісність держави. Володимир, родом із села Волинка, був лише 20-річним юнаком, коли його життя обірвалося, але його подвиг назавжди залишиться у пам’яті народу.

Володимир Хрол народився 28 липня 1996 року. Його дитинство та юність пройшли у рідному селі Волинка, де він здобував освіту. У 2012 році Володимир успішно завершив Волинківську школу, демонструючи старанність та відповідальність. Згодом, у 2015 році, він отримав професійну освіту, закінчивши Чернігівський професійний ліцей залізничного транспорту. До того, як стати на захист Батьківщини, Володимир працював водієм швидкої допомоги у Волинківській амбулаторії до 2016 року, що свідчить про його бажання допомагати людям та відданість своїй громаді. Це був шлях служіння, який Володимир обрав ще до того, як вступив до лав Збройних Сил України.

Його шлях воїна розпочався 27 липня 2016 року, коли Володимир Хрол уклав контракт на проходження військової служби. Він був справжнім патріотом, який не міг стояти осторонь, коли країна потребувала його захисту. Спочатку він служив у 300-му навчальному гвардійському танковому полку 169-го навчального гвардійського центру Сухопутних військ. Цей період навчання та підготовки став фундаментом його подальшої військової кар’єри. Згодом, його бойовий шлях продовжився у складі 92-ої окремої механізованої бригади Оперативного командування «Схід» Сухопутних військ, де він брав безпосередню участь у найважливіших операціях.

З вересня 2016 року Володимир Хрол став активним учасником антитерористичної операції на Сході України. Він виконував бойові завдання, демонструючи мужність, стійкість та вірність військовій присязі. Його відданість справі захисту України була беззаперечною. На жаль, життя молодого героя обірвалося 20 червня 2017 року. Володимир Хрол загинув внаслідок трагічного нещасного випадку на воді у районі міста Курахове Мар’їнського району Донецької області. Ця втрата стала болючою звісткою для його родини, друзів та всієї України.

Сьогодні, ми згадуємо Володимира як приклад незламного духу та самовідданості. Його коротке, але яскраве життя, сповнене гідності та відваги, є нагадуванням про ціну свободи та незалежності. Пам’ять про кожного захисника України, такого як Володимир Хрол, є священною. Ми повинні завжди пам’ятати їхні імена та подвиги, адже саме завдяки їхній жертовності ми маємо можливість жити у вільній країні. Їхня вічна пам’ять та слава є нашим обов’язком. Ця трагічна подія в Кураховому, хоч і була небойовою втратою, не зменшує значення його служби та жертви. Слава Україні!