Реставраторка з Польщі Анна Кудзя в інтерв’ю розповіла про свою професійну діяльність в Україні, допомогу ЗСУ, та чи готові поляки у разі вторгнення захищати свою державу.

Анна Кудзя – польська реставраторка, яка полюбила Україну навіть не маючи українського коріння. Зі студентських років жінка проводила багато часу на Львівщині, долучалась до збереження українсько-польської культурної спадщини. Деякий час взагалі жила на два міста – працюючи у Львові та викладаючи у Варшавській академії мистецтв, зараз, переважно, проживає в Україні. З початком повномасштабного вторгнення пані Анна створила благодійний фонд для допомоги українським військовим, адже вважає, що ця війна стосується не лише українців.

В інтерв’ю вона розповіла, чому Україна так припала їй до душі, про настрої в Польщі після вторгнення російських дронів та під впливом пропаганди, і поділилася власним баченням перемоги. Згадуючи свою першу поїздку до України, Анна Кудзя зазначає, що це було зумовлено навчанням у Варшавській академії мистецтв, де вона обрала реставрацію пам’ятників. Її магістерська робота була присвячена Україні, а професор Януш Смаза заохочував студентів до практики на Львівщині.

Панні Анно, ви памʼятаєте свою першу поїздку до України? З чого почався ваш шлях реставраторки у Львові?

Коли я навчалася у Варшавській академії мистецтв на спеціальності “Реставрація пам’ятників”, вирішила зробити свою магістерську роботу в Україні. До цього заохочував професор Януш Смаза, який упродовж майже 20 років приїжджав разом із студентами до України реставрувати історичні памʼятки. Вважаю, що саме він започаткував тут серйозні реставраційні роботи.

Після першого курсу практика не є обов’язковою, але я дуже хотіла приїхати. Професор дозволив мені приєднатися в якості волонтерки. Моє перше українське місто – Жовква, що поблизу Львова.

П’ятнадцять років тому Україна мене дивувала, бо дуже відрізнялася від Польщі, європейських країн, оскільки мала свою неповторну атмосферу. Я побачила старовинний костел Святого Лаврентія у Жовкві, а поблизу храму вільно ходили свійські тварини. Це виглядало ніби в кіно. Реставраторка Анна Кудзя закохалася в Україну з першого погляду.

Надалі, навчаючись, я щороку приїжджала на практику до України. У Львові біля площі Ринок є кафедральний собор, біля якого розташовані сім скульптур апостолів. Одна з них була моєю магістерською роботою, а шість інших ми відреставрували разом із командою у 2019 році. На початку повномасштабного вторгнення займалися захистом цих скульптур. Це демонструє глибокий зв’язок Анни Кудзі з українською культурою.

Тобто, студентське захоплення стало професійною діяльністю в Україні?

Я думаю, що моя магістерська – це вже був той момент, коли я, як говорять у Польщі, “впала, як сливка в компот”. Мені треба було багато часу проводити у Львові. Спочатку це виглядало пригодою реставраторки: я мала майстерню на фабриці експериментальної скульптури і кераміки, де працювала над магістерською. Там я зустріла багато нових для мене людей, митців, художників. Це був новий світ, і ці люди стали моїми друзями, хоча я тоді майже не говорила українською.

Мене захопила атмосфера України, яка була геть іншою від Польщі. Потім мене залучили до проєкту, що фінансувався Міністерством культури Польщі. Це була реставрація костелу біля площі Ринок у Львові, і я щороку проводила 2-3 місяці в Україні. Під час ковіду з’явилися нові масштабні проєкти… З того часу я майже постійно тут, тепер, навпаки, у Польщі буваю 2-3 місяці на рік. Це свідчить про глибоку інтеграцію Анни Кудзі в українське життя.

Чи маєте ви українське коріння?

Ні. Дуже багато людей мене про це питає. Я не маю жодного зв’язку з Україною за походженням. Але визнаю, що це була любов до України з першої зустрічі. І це складна любов. Ви самі знаєте, що Україна не буває простою. Але це дуже сильна любов. Ця щира прихильність Анни Кудзі до України заслуговує на увагу.

У чому унікальність України для вас як реставраторки?

Коли я приїхала до України і побачила старовинні пам’ятки, то це було захоплення. Одна з моїх перших робіт – реставрація епітафійних плит 16 століття. Для молодого реставратора, який тільки-но починає свою професійну діяльність, можливість працювати з такими пам’ятками, то ніби зірку з неба схопити. Реставраторка Анна Кудзя бачить унікальність України в її багатій історії.