Хтось творить красу звуком, хтось – словом, а хтось – олівцем чи фарбами 🎨

Простір Гадяцький історико – краєзнавчий музей об’єднав творчість батька й сина. Нещодавно тут відбулася презентація родинної виставки художніх робіт Дмитра та Василя Чижиків «Як у батька в хаті». Експозиція вражає різноманітністю та глибиною представлених робіт.

В одній залі розмістились 130 картин, виконаних у різних техніках. Це лише невелика частина їхнього великого доробку. На полотнах митців можна побачити як портрети, ілюстрації, ікони, так і захоплюючі пейзажі. Особливе місце займає українське село – саме ця тема була найбільш близькою для батька, Дмитра Івановича Чижика, та знайшла своє продовження у творчості сина, Василя.

Дмитро Іванович Чижик, народжений у 1923 році, з дитинства відчував непереборний потяг до малювання. У 10 років, проживаючи з сім’єю у хаті «діда Івана», він був зачарований роботою безхатька, який мешкав неподалік і майстерно володів олівцем. Саме ці спостереження надихнули хлопчика взятися за олівець, а згодом – за пензель, визначивши його подальший життєвий шлях.

На місці хати «діда Івана» колись стояла велика дерев’яна будівля. Там, будучи ще малим, Дмитро створив свої перші малюнки. На жаль, під час війни в хату влучив снаряд, і вона повністю згоріла, забравши з собою перші роботи художника. Ця втрата залишила глибокий слід у його серці.

Перші картини олійними фарбами Дмитро почав малювати у віці 36-37 років. Його стиль можна охарактеризувати як реалістичний, прагнучи передати красу навколишнього світу через портрети, ілюстрації та репродукції. Він черпав натхнення з того, що бачив навколо себе, відтворюючи побачене з неймовірною точністю.

У ті часи матеріали для малювання були дефіцитом. Полотна часто робили з домотканого полотна, а фарби купували у спеціалізованих художніх салонах, доступ до яких мали лише члени «Союзу художників». Художникам доводилося звертатися по допомогу до колег з відповідними посвідченнями, щоб придбати необхідні матеріали.

Остання завершена робота Дмитра Івановича датована 2005 роком. Деякі з розпочатих полотен так і не були завершені… Але найголовніше – йому вдалося прищепити любов до мистецтва своєму сину, Василю.

Хист до малювання у Василя Дмитровича помітили ще в ранньому дитинстві. Хлопець постійно розвивав свій талант, відвідуючи авіамодельний гурток, де створював моделі літаків, які потім розфарбовував та випробовував на змаганнях. Спочатку він малював олівцями, потім перейшов на акварельні фарби, відкриваючи для себе нові можливості самовираження.

Василь Чижик здобув освіту в Харківському інженерно-будівельному інституті (нині Харківський національний університет будівництва та архітектури) на архітектурному факультеті. Його дипломний проєкт критого ринку отримав визнання на Всесоюзному конкурсі студентських дипломних проєктів, що свідчить про його високий професійний рівень.

Після закінчення вишу Василь обіймав посаду головного художника, а згодом головного архітектора в Шостці. У 1992 році він переїхав з Сумщини до Гадяча, де працював головним архітектором міста. Пізніше він обіймав посаду головного архітектора в Тростянці. У вільний час Василь займається живописом, поєднуючи архітектурну практику з творчістю.

У 2022 році під час російського вторгнення на Сумщину Василь, як і його батько колись, переймався за свої картини. Вони стали для нього символом стійкості мистецтва перед викликами війни, нагадуючи про важливість збереження культурної спадщини.

Нині Василь Дмитрович перебуває на заслуженому відпочинку, але не припиняє творити. Малювання для нього – це не просто хобі, а спосіб висловити свої почуття, думки та згадки. Його життєвий шлях – це історія людини, яка зберегла вірність мистецтву, поєднуючи професію архітектора з душею художника. Виставка робіт Дмитра та Василя Чижиків у Гадяцькому історико-краєзнавчому музеї – це яскраве свідчення спадкоємності таланту та любові до мистецтва, що передається з покоління в покоління.