Власникам та користувачам земельних ділянок в Україні важливо розуміти нюанси сплати мінімального податкового зобов’язання (МПЗ). Це зобов’язання, запроваджене як один із механізмів податкового контролю, стосується власників та користувачів сільськогосподарських угідь, призначене для стимулювання ефективного використання земель та забезпечення надходжень до місцевих бюджетів.

Однак, відповідно до чинного Податкового кодексу України, зокрема пункту 38 прим. 1.2 статті 38, існує чіткий перелік категорій власників або користувачів, які повністю звільняються від сплати МПЗ. Це важлива інформація для багатьох громадян та організацій, оскільки вона дозволяє уникнути зайвих фінансових витрат.

Перш за все, до переліку тих, хто має право на звільнення від МПЗ, входять власники або користувачі земельних ділянок, що використовуються дачними та садівничими кооперативами. Такі землі часто мають невеликі розміри і не використовуються для промислового сільськогосподарського виробництва, що й обумовлює надання податкових пільг.

Також від сплати мінімального податкового зобов’язання звільняються землі запасу. Це земельні ділянки, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам і перебувають у розпорядженні держави або територіальних громад. Їхній статус як «запасу» передбачає відсутність активного сільськогосподарського використання, що робить нарахування МПЗ недоцільним.

Особливу увагу слід звернути на не витребувані земельні частки (паї). Часто це землі, які належать померлим власникам або тим, хто не оформив спадщину. До моменту витребування паю та оформлення права власності, відповідальність за сплату МПЗ не покладається на потенційних спадкоємців, оскільки право власності офіційно не перейшло.

Земельні ділянки, які розміщені у Чорнобильській зоні відчуження та зоні безумовного (обов’язкового) відселення, також звільняються від МПЗ. Це пов’язано з їхнім особливим статусом, екологічним забрудненням та обмеженнями щодо ведення господарської діяльності. Для таких земель передбачені значні податкові пільги, що враховують їхнє непридатне для звичайного використання становище.

Важливим пунктом є звільнення земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, які належали до власності та/або на праві користування станом на 1 січня 2022 року знаходилися у межах населеного пункту. Ця норма стосується тих аграрних земель, що історично опинилися в межах міст чи селищ, і часто їх використання як суто сільськогосподарських угідь є ускладненим або зміненим.

Нарешті, звільнення від МПЗ передбачено для земельних ділянок та паїв, за які не нараховувалася та не сплачувалася плата за землю або єдиний податок четвертої групи, якщо вони перебувають у консервації. До цієї ж категорії належать землі, забруднені вибухонебезпечними предметами, а також ті, щодо яких прийнято рішення про надання податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів на підставі заяв платників податків про визнання земельних ділянок непридатними для використання. Це особливо актуально в умовах сьогодення, коли значні території України страждають від мінного забруднення. Для отримання такого звільнення необхідно мати офіційне підтвердження непридатності землі від відповідних уповноважених органів.

Розуміння цих правил дозволяє власникам та користувачам земельних ділянок ефективно управляти своїми податковими зобов’язаннями та використовувати надані державою пільги. У разі сумнівів завжди рекомендується звертатися за консультацією до податкових органів або фахівців.