Хто на Рим, а хто- на ліквідації наслідків стихії і в дорозі на Схід.
Поїздок було протягом останніх двох місяців багато, одна за одною, більше десяти. Кожного тижня від нашої громади виїжджала допомога для бійців. Іноді це була одна машина, іноді- три, чотири (загалом- більше двадцяти). Кожного разу ми напаковували автомобілі всім необхідним для воїнів.
Ми були на Сході, Півночі і Півдні. Ми довезли допомогу для дванадцяти (12!) військових частин- авто, генератори, ремонтне обладнання, колеса, запчастини, дрони, екофлоу, комп’ютери та іншу техніку.
Між поїздками відправлено понад двадцять посилок по всіх напрямках з ліками, сітками, енергетиками, цигарками.
Дорога вже стала буденною- Рівне, Житомир, Київ, Полтава, Суми, Дніпро, Краматорськ, Херсон. Буденно трусять машини на блокпостах, буденно їдеш вночі і зустрічаєш схід сонця за столицею. Ночівлі під обстрілами- це буває часто. Останнього разу ми спостерігали повітряний бій гелікоптера з дронами, в якому наші перемогли.
Це стало частиною життя, коли інакше не можеш, коли живеш метою- встигнути, допомогти, довезти швидше.
Вони чекають. Вони дуже втомлені, цю хронічну втому важко передати словами. Але їхні очі горять, коли ми приїжджаємо. Для них важливо знати, що громада разом з ними. Що ми робимо все можливе, все від нас залежне, для них і для порятунку України. Я від всього серця вдячний кожному, для кого здобуття Перемоги стало спільною справою, найважливішою місією, без якої він не уявляє свого життя.
Слава Нації!
Смерть ворогам!