Це ЗСУ допомагають нам… Не ми їм!

Навіть, якби й хотіли… Хіба ж забудеться 24 лютого 2022-го року? Цей день розділив наше життя на «до» і «після». Коли росія розпочала війну проти України у 2014 році, ми не усвідомлювали повною мірою, що це справжня війна, яка не обмежиться Донбасом та Кримом. Тоді, коли одвічний ворог України, так званий «старший брат», зосереджував на кордонах багатотисячні війська, ми плекали надію на перемогу розуму! Але, на жаль, цього не сталося! Світ, здається, втратив глузд! Докорінно змінилися наші цінності. Ми звикли жити в нових реаліях. Під звуки сирен повітряної тривоги продовжуємо працювати та вірити, що кожен новий день наближає нас до Перемоги. Навіть тоді, коли новини з фронту та від політиків надходять настільки негативні, що, здається, земля йде з-під ніг… Ми втрачаємо домівки, рідних, друзів… Але є сила, яка не дає нам зламатися – наша віра! Віра в Збройні Сили України та віра в перемогу.

Микола Іванович Мироненко, вчитель історії Красноколядинського ЗЗСО І-ІІІ ступенів Талалаївської територіальної громади, що на Прилуччині, депутат селищної ради, учасник Революції Гідності, почав волонтерити ще з 2014 року. За свою багаторічну волонтерську діяльність нещодавно отримав Подяку Прилуцької РВА. У лютому-березні 2022 року рашисти були за кілька десятків метрів від його будинку… Ми дякуємо ЗСУ за їхню допомогу та самовіддану боротьбу! Слава Україні! Героям слава! Разом до перемоги! Підтримуємо ЗСУ!