Ворог свідомо ускладнює процес ідентифікації тіл загиблих, створюючи хаос та змішуючи останки своїх військовослужбовців з тілами українських захисників. Це є частиною цинічної стратегії, спрямованої на приховування реальних втрат та уникнення відповідальності перед родинами. Такі дії ворога не тільки демонструють повну зневагу до людського життя, але й намагаються ввести в оману міжнародну спільноту щодо масштабів воєнних злочинів. Однак, попри всі спроби ворога, Україна продовжує свою роботу з встановлення імен та повернення кожного свого воїна додому з почестями, не зупиняючись перед труднощами ідентифікації тіл.

Ми маємо беззаперечні докази цих жахливих вчинків. Встановлено імена багатьох російських солдатів та офіцерів, які виявилися непотрібними для своєї «батьківщини». Кожен випадок ретельно документується, щоб світ знав правду про те, як росія поводиться зі своїми загиблими, а також із загиблими українцями. Наша мета — забезпечити прозорість та відновити справедливість, незважаючи на перешкоди, які створює агресор у процесі ідентифікації тіл. Ці факти стають частиною доказів для майбутніх міжнародних трибуналів.

Труп №192/25. Цей приклад є яскравим підтвердженням цинізму ворога та складності процесу ідентифікації тіл. Загиблий був одягнений у форму збройних сил росії. При ньому були знайдені паспорт громадянина рф, військовий квиток, талон атестату військовослужбовця №1252, виписки з наказу командира в/ч №52 від 26.12.2023 та жетон з написом: «ВС РОССИИ МТ-146004». Це дозволило беззаперечно встановити його особу: Бугаєв Олександр Вікторович, 1974 року народження, військовослужбовець 1-го батальйону 39-ї окремої гвардійської мотострілецької бригади рф (в/ч 35390). Його родичі розпочали пошуки ще наприкінці березня після його зникнення у районі Новомихайлівки на Донеччині. Цей випадок підкреслює, наскільки важливою є ретельна ідентифікація тіл, щоб не допустити приховування правди та виявити справжній масштаб російських втрат.

Цей та інші подібні випадки слугують черговим доказом того, як росія зневажливо ставиться до своїх людей, підкидаючи їхні тіла до тіл українських військових. Для кремлівського режиму людське життя не має жодної цінності. Це свідчення того, наскільки дріб’язковим для росії є людське життя, або ж це просто черговий спосіб уникнути виплат родинам та відповідальності за воєнні злочини. Україна, натомість, вживає всіх можливих заходів для ідентифікації тіл та повернення всіх, хто загинув, до їхніх родин. Ми працюємо над кожним випадком, щоб відновити імена та гідність полеглих, забезпечуючи повагу до кожного життя.

Та платити все ж доведеться: ми повертаємо ці тіла, що є беззаперечним доказом злочинів агресора. Україна, на відміну від росії, прагне справедливості та прозорості у цьому питанні. Ми не ховаємо своїх загиблих і не відмовляємося від них. Кожен український воїн повертається додому з ім’ям та честю, незалежно від обставин загибелі. Ця принципова позиція є основою нашого ставлення до людського життя та гідності. Процес ідентифікації тіл є складним, але надзвичайно важливим елементом цієї роботи. Ми співпрацюємо з міжнародними організаціями та експертами, щоб забезпечити належний процес та фіксацію всіх обставин, аби ніхто не залишився забутим.

Світ бачить різницю між підходами: поки Україна докладає неймовірних зусиль, щоб повернути кожного свого захисника та провести належну ідентифікацію тіл, росія приховує своїх, використовує їх як матеріал для своїх імперських амбіцій, а потім просто забуває про них. Стратегія ворога полягає не тільки у вбивстві та руйнуваннях, а й у постійній брехні про смерть, у запереченні власних втрат та приховуванні масштабів своїх злочинів. Україна ж стоїть на принципах гуманізму та міжнародного права, забезпечуючи гідне поводження з усіма загиблими, включно з військовослужбовцями ворога, якщо це можливо для ідентифікації тіл.