Цього року ми промовляємо «Ніколи знову» з новою, глибокою пересторогою. Це гасло звучить не як урочистий вигук, а як болісне, жорстоке запитання: «Ніколи знову?». Україні є що розповісти про це.

Ми вшановуємо вічну славу всім, хто чинив опір нацизму, і схиляємо голови в пам’ять про кожну жертву Другої світової війни. Їхній подвиг та їхні страждання не забуті.

Цього року вимір «Ніколи знову» набуває особливої ваги, адже ми знову стикаємося з агресією, яка несе руйнування та страждання. Згадуючи уроки минулого, ми посилюємо свою стійкість і рішучість у захисті свободи та миру. Кожна згадка про тих, хто боровся, є нагадуванням про цінність миру та про нашу відповідальність за майбутнє. Пам’ять про героїв Другої світової війни надихає нас продовжувати боротьбу за справедливість та безпеку.

Україна, яка пережила страшні випробування, сьогодні знову захищає свою незалежність та територіальну цілісність. Досвід минулих поколінь, що боролися проти тиранії, є дороговказом для сучасної боротьби. Цього року «Ніколи знову» – це не просто пам’ять, а заклик до дії, до солідарності та до непохитної віри в перемогу добра над злом. Ми пам’ятаємо тих, хто віддав життя, захищаючи світ від нацизму, і шануємо їхню пам’ять, будуючи мирне майбутнє.

Наша колективна пам’ять про Другу світову війну, про мільйони загиблих та зруйновані життя, стає фундаментом для побудови стійкого миру. Це нагадування про ціну свободи та про нашу відповідальність перед прийдешніми поколіннями. «Ніколи знову» – це обіцянка, яку ми даємо самі собі і світу, базуючись на уроках історії.