Благодійний фонд “Ноїв Ковчег” цього місяця успішно організував табір для родин загиблих та зниклих безвісти захисників. Цей унікальний простір, розташований серед мальовничої природи, став місцем, де родини могли знайти підтримку та розуміння. У тихому лісі, далеко від щоденних турбот, учасники могли нарешті дозволити собі бути собою, спілкуючись з тими, хто розуміє їхній біль без слів.

Дев’ять родин з нашої громади взяли участь у цьому важливому заході. Для жінок табір перетворився на безпечну гавань, де вони могли вільно висловлювати свої емоції — сміятися, плакати чи просто мовчати, не турбуючись про дітей, яких протягом дня опікувала окрема команда волонтерів. Атмосфера табору була наповнена душевністю, затишком та щирістю, залишаючи незабутні спогади. Особливо цінним було відчуття спільноти та підтримки, що підтвердило правильність роботи організаторів та важливість таких ініціатив, які хоч на кілька днів допомагають полегшити страждання.

Оксана, дружина загиблого Захисника Олексія Бабчука, поділилася своїми враженнями:
«Я не мала жодних сумнівів щодо участі, бо відчувала гостру потребу у відпочинку від реальності. Тут я знайшла зовсім інші емоції: щиру гостинність, можливість зав’язати нові знайомства та глибокі, змістовні розмови. Найбільше мене зворушили історії інших жінок. Я усвідомила, що не самотня у своєму горі. Ми є, нас багато, і ми повинні рухатися вперед. Після табору я відчула давно втрачену впевненість. А діти були в повному захваті!»

Ірина Хмелюк, мама Героя Богдана Хмелюка, також залишила свій відгук:
«Спочатку я вагалася, чи варто їхати. Але моя донька наполягла: “Мамо, тобі це потрібно”. Це рішення виявилося абсолютно правильним. Атмосфера була настільки щирою, що перехоплювало подих. Слухаючи інших учасниць, я відкрила для себе новий вимір розуміння — відчуття, ніби потрапила в інший світ, де тебе справді чують. Спілкування, роздуми та тиша — усе це допомогло мені трохи відновитися. Такі моменти надзвичайно важливі, адже вони повертають до життя. Хоча біль нікуди не зникає, подібні заходи дають змогу легше дихати. Я з нетерпінням чекаю наступного року!»

Такі події не можуть змінити минуле, але вони дають незламну силу для майбутнього. Іноді цього цілком достатньо, щоб продовжити свій шлях.

Організація ретриту стала можливою завдяки підтримці Громадської організації “Центр відновлення особистості та перетворення суспільства” та Гайворонської міської ради. Ми висловлюємо щиру вдячність Державному навчальному закладу “Гайворонський ліцей №2” за надані каремати, а також Денису Зборщуку та Дмитру Прусу за надані намети.