Цього року Україна вперше на державному рівні вшановує пам’ять тих, хто був страчений, закатований та загинув у ворожому полоні. Ця дата є особливою, адже вона безпосередньо пов’язана з трагічними подіями, що спіткали полк «Азов». Рівно три роки тому, у ніч з 28 на 29 липня 2022 року, Російська Федерація скоїла один із найзухваліших воєнних злочинів – масове вбивство бійців «Азову» в окупованій Оленівці. Після того, як воїни Маріупольського гарнізону, відомі як «Азов», вийшли в «почесний полон» за наказом вищого командування, їх утримували на території колонії в Оленівці. Російська сторона зобов’язувалася забезпечити їм належні умови та безпеку. Натомість, вона вдалася до теракту.

За кілька днів до трагедії, до підготовленого тюремного бараку перевели 198 бійців ОЗСП «Азов». Увечері 28 липня наглядачі змушували полонених заходити всередину, натякаючи на неминучу смерть. Приблизно о 23:45 у бараку пролунали два вибухи, які спричинили масштабну пожежу. Відразу загинули 47 людей, ще шестеро померли від втрати крові згодом. Понад 100 військовополонених отримали поранення. Протягом кількох годин до них не допускали ані медиків з інших секторів колонії, ані карет «швидкої допомоги». Лише близько п’ятої ранку керівництво колонії дозволило евакуацію поранених.

Росіяни традиційно звинуватили в цьому обстрілі Україну, але ані незалежних, ані українських експертів не допустили на територію колонії для проведення розслідування. Місія ООН з пошуку фактів стосовно подій в Оленівці, яку очолював генерал Карлос дос Сантуш Круз, проіснувала до січня 2023 року, після чого була розпущена. Україна наполягає на продовженні розслідування цієї трагедії.

На жаль, тисячі українців досі перебувають у російському полоні, і ми зобов’язані пам’ятати про кожного з них. Наш сум має переростати в дію, адже пам’ять – це не тільки про скорботу, а й про відповідальність. Це обов’язок повернути наших людей та не дозволити забути жодного. Це вимога справедливого покарання для тих, хто чинив ці звірства, адже без цього злочини продовжуватимуться. Зупиніться сьогодні на хвилину. Згадайте тих, хто був закатований та загинув у полоні. З цим глибоким почуттям продовжуйте нашу спільну боротьбу за вільну Україну проти ворога, за життя тих, хто досі перебуває у неволі.

Вічна пам’ять і шана нашим Героям! Слава Україні!