Цікаво, що саме завдяки підтримці Андрея Шептицького скаутська організація «Пласт» продовжує формувати свідому українську молодь. Владика Шептицький не просто був духовним наставником, а й став справжнім другом для «Пласту», глибоко розуміючи його важливість для майбутнього української нації. Його щедра підтримка мала величезне значення для розвитку організації.

У 1925 році Митрополит Андрей Шептицький подарував землю на горі Сокіл біля Підлютого, що дало можливість проводити юнацькі табори, де щороку проходило декілька змін по три-чотири тижні. Також він надав землю в Остодорі спеціально для новацьких таборів. Завдяки цій благодійній діяльності пластові табори регулярно функціонували в Карпатах, на Закарпатті, Волині та Поліссі, а також організовувались захопливі водні мандрівки по Дністру. Це сприяло фізичному та духовному гарту молоді.

На подарованій митрополитом території у Підлютому було розпочато будівництво «Діточої оселі ім. Митрополита Андрея Шептицького». Після заборони «Пласту» цю ініціативу підхопило «Товариство опіки над молоддю», яке створило умови для літнього відпочинку понад 200 дітей. У 1931 році Шептицький віддав свою резиденцію у Підлютому під дитячі табори, що дало можливість ще сотням міських дітей отримати повноцінний літній відпочинок. Це підкреслює його піклування про підростаюче покоління.

Митрополит проявляв турботу й у менших, але важливих справах: надавав деревину для будівництва куренів у гуцульському стилі, виділяв кошти на пошиття пластових одностроїв, фінансував різноманітні поїздки, зокрема, для православної пластової молоді з Волині. Це демонструє його всебічну підтримку діяльності «Пласту».

Щонеділі молодь відвідувала Службу Божу в митрополичій резиденції. Часто пластуни зустрічали Шептицького під час його прогулянок у лісі біля Підлютого або на веранді «Кедрових палат». Тоді він розпитував хлопців та дівчат про їхнє перебування в таборі, програму занять, інструкторів та харчування. Такі зустрічі сприяли тісній взаємодії між духовним лідером та пластунами.

«Здалека ми бачили високу могутню постать із сивим волоссям, поважним, чітко зарисованим обличчям і гарною білою бородою. Постать, опромінена раннім сонцем — немов постать Апостола — своєю величчю і красою захоплює і приковує наш зір та наші серця» – згадують пластуни.

За неоціненну підтримку та співпрацю пластуни присвоїли Митрополиту Андрею Шептицькому почесний титул «Добродій Пласту», а в 1930 році офіційно нагородили його «Відзнакою вдячності». Це стало свідченням їхньої глибокої поваги та вдячності за його внесок у розвиток організації.

За інформацією лауреата премії ім. І. Вагилевича Василя Романюка та мультимедійної платформи про минуле та сучасне України – Локальна історія.