ЧЕРВЕНЬ — МІСЯЦЬ ОБІЗНАНОСТІ ПРО ПОСТТРАВМАТИЧНИЙ СТРЕСОВИЙ РОЗЛАД (ПТСР)

ПТСР, або посттравматичний стресовий розлад, є серйозним станом психічного здоров’я, що виникає внаслідок переживання травматичних подій. ПТСР може розвинутись після насильства, воєнних дій, тортур, геноциду або інших ситуацій, що загрожують життю. Важливо розуміти, що не кожна людина, яка пережила травму, захворіє на ПТСР, але для деяких достатньо навіть однієї травматичної події. Люди з ПТСР зовні можуть виглядати нормально, але їхні душевні рани глибоко впливають на якість життя, як їхнього, так і їхніх близьких.

За оцінками експертів, значний відсоток населення світу зазнавав потенційно травматичних подій, і серед них певний відсоток може страждати від ПТСР. Імовірність розвитку ПТСР залежить від характеру травми. Наприклад, ризик ПТСР значно зростає серед тих, хто пережив сексуальне насильство або проживає в умовах війни.

В умовах війни в Україні тривога і хвилювання перетворилися на колективний ПТСР. Порушення сну, кошмари, панічні атаки, сум, страх і біль стали частиною нашого повсякденного життя. Згідно з даними Національної служби здоров’я України (НСЗУ), кількість випадків ПТСР значно зросла за останні роки. Окрім звичайного ПТСР, існує також комплексний посттравматичний стресовий розлад (КПТСР).

Чим відрізняється КПСТР та ПТСР?

Комплексний ПТСР (КПТСР) відрізняється від звичайного ПТСР тим, що включає складнощі в регулюванні емоцій, проблеми у міжособистісних відносинах та відчуття власної нікчемності.

Серед симптомів КПТСР важливо виділити:

Повторне переживання травматичної ситуації тут і зараз. Це можуть бути кошмари та спогади, що супроводжуються інтенсивними відчуттями страху та жаху, а також негативними фізичними відчуттями.

Уникнення спогадів та думок, що нагадують про подію. Людина з КПТСР може уникати думок, місць, людей та ситуацій, пов’язаних з травмою, наприклад, змінюючи роботу або місце проживання.

Постійне відчуття загрози. Люди з КПТСР можуть діяти на випередження небезпеки, постійно перебуваючи в стані настороженості.

Проблеми емоційної сфери. При КПТСР порушується регуляція емоцій, що може проявлятися спалахами агресії, самоушкодженнями, емоційним заціпенінням та нездатністю відчувати позитивні емоції.

Переконання у власній нікчемності, приниженості або переможеності. Ці переконання супроводжуються інтенсивним почуттям сорому, провини або невдачі. Людина може відчувати провину за те, що не врятувала інших або не уникнула травматичних обставин.

Труднощі у побудові стосунків та в почуттях близькості з людьми. Людина з КПТСР може уникати знайомств та спілкування або мати труднощі з підтриманням наявних стосунків.

Ці порушення суттєво погіршують особисте, сімейне, соціальне, освітнє, професійне та інші важливі сфери життя.

Найчастіше люди з КПТСР також мають інші розлади психіки, зокрема депресію, тривожні розлади та розлади, пов’язані зі зловживанням психоактивними речовинами.

Якщо ви зіштовхнулися з КПТСР

Не залишайтеся наодинці з проблемою, якщо ви маєте симптоми ПТСР. ПТСР піддається лікуванню, і вчасна підтримка фахівців може значно покращити якість вашого життя.

Зверніться за допомогою до лікарів. Лікар-психіатр може діагностувати комплексний ПТСР та призначити відповідне лікування. Важливим елементом роботи з КПТСР є також методи самодопомоги, яким терапевт може навчити людину, щоб вона могла самостійно справлятися з симптомами. Це можуть бути вправи на заземлення та саморегуляцію з “Аптечки швидкої психологічної допомоги ‘Ти як?'”.

Як спонукати близьку людину з КПТСР звернутися до лікаря

Якщо ви помічаєте ознаки ПТСР у близької людини, не змушуйте її звертатися по медичну допомогу. Замість цього, запитайте, чи потрібна їй ваша допомога. Фрази, що змушують звернутись до психолога, можуть викликати негативну реакцію.

Водночас цікавтеся станом близької людини, висловлюйте свою думку про зміни в її стані. Наприклад, скажіть, що помітили, що вона проводить більше часу на самоті, менше спить або не займається улюбленими справами. Робіть це в спокійній обстановці, а не під час конфлікту. Запропонуйте звернутися до фахівця, коли це буде доречно. Обговоріть, як лікування може допомогти з тривогою, порушенням концентрації та сну, некерованим гнівом та тривожними спогадами. Ви можете поділитися власним досвідом психотерапії, якщо він у вас є.

Запропонуйте піти разом до спеціаліста та супроводжувати її в заходах, які може рекомендувати фахівець (прогулянки, фізичні вправи, нагадування про прийом ліків).

Пам’ятайте про турботу про себе, щоб мати достатньо ресурсу для підтримки інших.