Трагічні звістки знову і знову вражають наші серця, нагадуючи про страшну ціну, яку Україна платить за своє мирне небо та свободу. Чергова непоправна втрата для громади Білогірщини та всієї країни сталася, коли Україна попрощалася зі своїм мужнім захисником – солдатом Миколою Вікторовичем Зубатіним. Це слово “чергова” болить, адже воно свідчить про безперервний потік горя, що пронизує кожну родину, кожне місто, кожне село нашої Батьківщини. Микола Зубатін, справжній воїн та надійний побратим, віддав своє життя, захищаючи рідну землю від ворога, щодня доводячи свою відданість та хоробрість.Старший солдат Микола Зубатін ніс військову службу у лавах Збройних Сил України з березня 2022 року. Він був стрільцем 2-го стрілецького відділення, брав участь у численних бойових завданнях, демонструючи незламну волю та професіоналізм. Його бойовий шлях пролягав через гарячі точки, зокрема на Харківщині, де він разом з побратимами відбивав атаки агресора. Коли у липні 2024 року зв’язок з Миколою раптово обірвався, рідні та близькі до останнього сподівалися на диво. Вони трималися за думку, що він живий, можливо, потрапив у полон. Ця надія, хоч і примарна, зігрівала їхні серця, але жорстока реальність виявилася невблаганною.30 липня 2024 року, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Піщане Харківської області, життя старшого солдата Миколи Вікторовича Зубатіна обірвалося. Він загинув, виконуючи свій святий обов’язок перед Батьківщиною. Ця звістка шокувала та глибоко засмутила всіх, хто знав Миколу. Його мужність та самопожертва назавжди залишаться прикладом для майбутніх поколінь. Микола Зубатін загинув як герой, віддавши найцінніше – своє життя – заради нашої свободи та незалежності.Жителі Білогірщини, з болем у серці та сльозами на очах, провели свого земляка в останню путь. Він повернувся додому «на щиті», як істинний герой. Тепер йому назавжди 37 років – вік, сповнений планів та мрій, які безжально обірвала війна. Поховали Миколу Зубатіна з усіма військовими та релігійними почестями на кладовищі села Хорошів, що є символом глибокої шани та вдячності. Цей день став днем скорботи для всієї громади, яка втратила одного зі своїх найкращих синів.Висловлюємо найщиріші слова співчуття родині, близьким та побратимам загиблого захисника. Жодні слова не зможуть втамувати біль від цієї непоправної втрати. Пам’ять про Миколу Зубатіна, його подвиг та його внесок у боротьбу за Україну завжди житиме в серцях білогірчан та на золотих сторінках історії нашого краю. Ми сумуємо разом з вами і низько схиляємо голови перед світлою пам’яттю героя. Вічна слава та вічна пам’ять воїну, який віддав своє життя за Україну!