Ескалація військової агресії проти України продовжує мати значні та дедалі зростаючі наслідки для Росії, виходячи далеко за межі людських втрат та економічних збитків. Одним із наймасштабніших проявів цього є кардинальна втрата геополітичного впливу Росії, особливо в стратегічно важливому регіоні Південного Кавказу. Цей процес аналізують провідні міжнародні видання, підкреслюючи його історичне значення.Південний Кавказ, відомий у російській термінології як Закавказзя, хоча і є відносно невеликим за площею та населенням, відіграє ключову роль у геополітиці. Цей регіон охоплює три сучасні держави – Грузію, Азербайджан та Вірменію, розташовані на перетині стародавніх імперських шляхів, між Чорним і Каспійським морями, на межі Європи та Азії. Його стратегічна важливість залишається незмінною крізь століття.Військове вторгнення Росії в Україну ненавмисно прискорило розв’язання тривалого конфлікту між Азербайджаном та Вірменією. Вірменія, яка тривалий час перебувала під впливом Москви, тепер активно прагне вийти з-під її опіки та нормалізувати відносини з Туреччиною, що є значним зрушенням у регіональній динаміці.Ця втрата впливу Росії на Південному Кавказі посилюється і зміцненням позицій Азербайджану. Як найбільша за населенням та військовою потужністю країна регіону, Азербайджан в останні роки демонструє зростаючу незалежність у своїй політиці щодо Росії. Цьому сприяє стратегічне партнерство Баку з Туреччиною та Ізраїлем, які розглядають Азербайджан як важливого союзника у власних геополітичних протистояннях, зокрема з Іраном. Натомість, Грузія, яка раніше вважалася найбільш проєвропейською країною Південного Кавказу, наразі демонструє тенденції до зближення з Росією, що є певним винятком на тлі загального ослаблення російських позицій.Однак головним процесом, що визначає сучасну геополітику регіону, є саме поступове примирення між Вірменією та Азербайджаном. Важлива зустріч між лідерами цих країн, що відбулася 10 липня, вселяє надію на подальшу нормалізацію відносин та відкриває нові можливості для регіональної співпраці.Мирне врегулювання між Вірменією та Азербайджаном дозволить Вірменії інтегруватися у так званий “середній коридор” для торгівлі та енергетики. Цей коридор, що сполучає Китай та Центральну Азію з Європою, обходить Росію, що є вкрай важливим для енергетичної безпеки Європейського континенту, особливо з огляду на те, що Грузія стає менш передбачуваним партнером у цьому контексті.Незважаючи на спроби Росії чинити тиск на країни Південного Кавказу, розглядаючи їх як свою сферу впливу, швидкість, з якою Москва втрачає цей вплив, є дійсно вражаючою. Раніше невирішений територіальний конфлікт між Баку та Єреваном слугував для Москви важливим інструментом для маніпуляцій та збереження контролю над обома державами. Однак, провал путінського бліцкригу в Україні та необхідність зосередити всі зусилля на тривалій війні на виснаження змінили цю динаміку.Це дозволило Азербайджану оперативно повернути під свій контроль території Карабаху, які раніше були окуповані вірменами. Тепер Баку прагне взаємодіяти з Москвою на рівних, а не з позиції підлеглого. Водночас Вірменія відчуває себе зрадженою Росією через її бездіяльність у питанні Карабаху. Хоча це стало болісною поразкою, що сприймається як національна катастрофа, втрата Карабаху також звільнила Вірменію від конфлікту, який був причиною її міжнародної ізоляції та вимушеного союзу з РФ.Наразі надія Москви полягає у спробі реалізувати “грузинський сценарій” у Вірменії, приводячи до влади на наступних виборах уряд, що виступає проти Заходу та підтримує Росію. Проте, як нещодавно заявляли в Єревані, було зірвано підготовку до спроби державного перевороту, запланованого на вересень, що свідчить про напруженість у регіоні. Таким чином, геополітична шахівниця Південного Кавказу кардинально змінюється, підкреслюючи масштаби втрати впливу Росії внаслідок її агресивних дій в Україні. Ці зміни мають довгострокові наслідки для всього регіону та європейської безпеки.