Поточний конфлікт між Ізраїлем та Іраном створює значні геополітичні зрушення, надаючи Росії неочікувану перевагу. Ескалація напруженості на Близькому Сході відвертає міжнародну увагу від подій в Україні, що є вкрай вигідним для Кремля. Ця ситуація дозволяє Москві активно реалізовувати свої стратегічні цілі, прагнучи до подальшого зниження рівня західної підтримки України. Досвідчені аналітики зазначають, що зміна глобального фокусу є ключовим елементом нової геополітичної динаміки.

Науковий співробітник впливового аналітичного центру Пітер Дікінсон в ефірі одного з телеканалів наголосив, що зростання нестабільності на Близькому Сході призводить до поступового зміщення головного фокусу зовнішньої політики ключових міжнародних партнерів, зокрема США, з України. За словами експерта, така переорієнтація уваги створює ідеальні умови для реалізації довгострокових планів Москви, які включають послаблення міжнародного тиску та зниження обсягів допомоги для Києва. Це, безумовно, створює додаткові виклики для України у забезпеченні необхідної оборонної та фінансової підтримки, що є критично важливим для її суверенітету та безпеки.

«Сьогодні Росія перебуває в дуже вигідному геополітичному становищі. Уся увага Америки, щонайменше частково, переключилася з України на конфлікт між Ізраїлем та Іраном», — пояснив Дікінсон, підкреслюючи драматичні зміни у міжнародному порядку денному. Він також акцентував на тому, що Україна, на жаль, більше не розглядається як першочерговий пріоритет для США та інших західних держав, що може мати серйозні наслідки для подальшого перебігу подій, зокрема для надання військової та економічної допомоги.

Аналітик зазначив: «Зараз Україна не на першому, не на другому й навіть не на третьому місці в глобальній ієрархії пріоритетів. Увесь фокус світової спільноти — на Ізраїлі та регіоні Близького Сходу. І так триватиме, доки війна між Ізраїлем і Іраном продовжується або не буде значного зниження напруженості». Ця ситуація є «ідеальним результатом» для Росії, оскільки вона отримує стратегічний час для перегрупування своїх сил, відновлення ресурсів та зниження міжнародного політичного й економічного тиску. Західні союзники виявляються заклопотаними іншими, не менш гострими, міжнародними конфліктами, що тимчасово відволікає їхню увагу від підтримки Києва. Послаблення міжнародної уваги та західної підтримки є ключовим фактором, на який розраховує агресор, намагаючись підірвати єдність міжнародної коаліції на підтримку України.

Варто зазначити, що президент Російської Федерації Володимир Путін, коментуючи ситуацію на Близькому Сході, висловився про Ізраїль як про країну з значною кількістю російськомовних мешканців. «Ізраїль сьогодні фактично є майже російськомовною країною, де проживає багато вихідців із колишнього СРСР, і Москва це враховує», — зазначив Путін, натякаючи на певні історичні та культурні зв’язки, що можуть бути використані як важелі впливу. Однак його слова не дають чіткого розуміння, чи має це інтерпретуватися як вияв дружнього ставлення до Ізраїлю через спільну мовну спільноту, чи, навпаки, варто очікувати спроб впливу на Тель-Авів у зв’язку з потенційною підтримкою «російськомовних ізраїльтян» з боку Росії. Цей коментар додає ще один шар до складної геополітики Близького Сходу та міжнародних відносин, підкреслюючи намагання Москви використовувати будь-які важелі впливу. Зниження міжнародної уваги до України залишається пріоритетом для РФ, яка прагне ослаблення антиросійських санкцій та міжнародної ізоляції.