ПАМ’ЯТІ ГЕРОЯ: ПОХОРОН ЗАХИСНИКА УКРАЇНИ ВІКТОРА КРИЩУКА

Сьогодні, 29 серпня, у мальовничому селі Корчин, під чистим небом і теплими променями сонця, відбувся урочистий похорон військовослужбовця Крищука Віктора Васильовича. Він був вірним сином України, мужнім захисником, люблячим батьком, чоловіком, сином і братом. Його відхід — це непоправна втрата для родини та всієї громади.

Прощання з Героєм було глибоко емоційним, сповненим щемкого болю, щирих сліз і безмежної шани. Сотні односельчан, побратимів, друзів та небайдужих людей зібралися, щоб віддати останню шану тому, хто без вагань став на захист рідної землі. Під звуки військового салюту, з Державним Прапором на плечах і словами молитви в серцях, Віктора Васильовича провели в останню путь. З глибоким сумом повідомляємо, що життя Віктора Васильовича трагічно обірвалося 27 серпня внаслідок нещасного випадку. Йому було лише 47 років.

Народжений 1 жовтня 1977 року в селі Корчин, Віктор змалку вирізнявся працьовитістю, щирістю та відповідальністю. Протягом багатьох років він працював за кордоном, щоб забезпечити своїй родині гідне життя. Попри життєві випробування, Віктор завжди залишався добрим, світлим і надзвичайно турботливим чоловіком та батьком. Кожне повернення додому супроводжувалося квітами для його рідних, що свідчило про його глибоку любов.

У січні 2023 року, отримавши повістку, Віктор Васильович свідомо став до лав Збройних Сил України. Не вагаючись ані на мить, він прийняв цей виклик із гідністю, усвідомлюючи, що бореться за мирне небо над головами своїх дітей та майбутнє нашої держави. Віктор служив із незламною відвагою, неодноразово зазнавав поранень, проте щоразу повертався до строю, демонструючи виняткову стійкість. Його побратими згадують Віктора як людину честі, надзвичайної витримки та великої сили духу.

Віктор був світлою людиною — завжди готовий підтримати, вислухати, допомогти. Його людяність, доброта та чесність були відчутні в кожному його вчинку. Про мужність, відвагу та відданість Віктора Крищука свідчать його військові нагороди, які є символом його героїзму.

У пам’яті тих, хто знав його, Віктор Васильович назавжди залишиться не лише відважним захисником, а й щирим другом, люблячим батьком і незламним воїном. У невимовному горі залишилися дружина Олена, двоє синів, донька, мама, сестри, брат та всі ті, хто любив і шанував його. Цей біль — спільний. Вся громада сумує та схиляє голови в глибокій жалобі.

Вічна пам’ять тобі, Вікторе. Твоя мужність — це приклад для наслідування. Твоя жертва — не марна. Твоя справа житиме в серцях поколінь. Слава Герою!