Мінімальне податкове зобов’язання для ФОП на єдиному податку: роз’яснення ДПС

Чи визначає ФОП – платник ЄП другої – третьої групи мінімальне податкове зобов’язання (МПЗ) для земельних ділянок, які орендує у фізичної особи (громадянина), якщо ці ділянки станом на 1 січня звітного року розташовувалися в межах населених пунктів? Це питання часто виникає у підприємців, тому розглянемо його детальніше, спираючись на роз’яснення Головного управління ДПС в Одеській області.

Відповідно до п.п. 14.1.114 прим. 2 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (ПКУ), мінімальне податкове зобов’язання – це мінімальна сума податків, зборів та платежів, контроль за сплатою яких здійснюють контролюючі органи. МПЗ пов’язане з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь. Загальне мінімальне податкове зобов’язання визначається як сума МПЗ, розрахованих щодо кожної земельної ділянки, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, включаючи фізичну особу – підприємця.

Згідно з абзацом першим п. 297 прим. 1.1 ст. 297 прим. 1 ПКУ, платники єдиного податку (власники, орендарі, користувачі земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, а також голови сімейних фермерських господарств) зобов’язані подавати додаток з розрахунком загального МПЗ у складі податкової декларації за податковий (звітний) рік.

Форма податкової декларації платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця затверджена наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 578. Додаток 2 «Розрахунок загального мінімального податкового зобов’язання за податковий (звітний) рік» є невід’ємною частиною цієї декларації.

Важливо зазначити, що згідно з п. 38 прим. 1.2 ст. 38 прим. 1 ПКУ, мінімальне податкове зобов’язання не визначається для земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, які належать фізичним особам на праві власності та/або на праві користування та станом на 01 січня звітного року знаходилися в межах населених пунктів.

Висновок: ФОП – платник єдиного податку другої – третьої групи, який орендує земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь, що належать фізичним особам на праві власності та/або на праві користування та станом на 01 січня звітного року знаходилися в межах населених пунктів, не визначає мінімальне податкове зобов’язання щодо таких ділянок. Таким чином, необхідно враховувати розташування земельної ділянки станом на 1 січня звітного року для визначення обов’язку сплати МПЗ.