Світовий океан дійсно містить золото, інколи навіть у вигляді видимих частинок. Проте його концентрація настільки низька, що практичний видобуток цього металу з морської води є майже неможливим. Про це свідчать дослідження, опубліковані в авторитетному журналі Earth and Planetary Science Letters.

Згідно з висновками дослідників, золото потрапляє до океану різними шляхами: через річкові системи, атмосферний пил, а також завдяки активності гідротермальних джерел на дні. Після потрапляння, воно частково осідає у вигляді мінеральних сполук або зв’язується з хлоридами, що призводить до його надзвичайно тонкого розподілу у водних масах.

Дослідження показують, що середня концентрація золота в Атлантиці та північно-східній частині Тихого океану коливається в межах 50–150 фемтомолів на літр. Це еквівалентно лише кільком трильйонним часткам грама золота в одному літрі морської води. Загальна оцінка свідчить про наявність приблизно 1 грама золота на кожні 100 мільйонів тонн морської води. Крім розчиненого золота, значні його поклади існують і на океанському дні. Однак ці запаси розташовані на глибині понад кілометр і, як правило, «запечатані» в гірських породах. Доступ до них можливий лише шляхом складних підводних бурових операцій, вартість яких значно перевищує потенційну вигоду від видобутку.

Ідеї інтеграції опріснювальних установок із системами для видобутку золота, незважаючи на початковий інтерес, так і не вийшли за межі лабораторних експериментів. Основною перешкодою залишається економічна недоцільність: надзвичайно низькі концентрації золота та високі енерговитрати роблять процес видобутку невигідним. За приблизними підрахунками вчених, загальна кількість розчиненого золота у світовому океані становить близько 14 мільйонів кілограмів, при цьому процес його оновлення займає в середньому 220 років. Важливо зазначити, що більша частина цього металу не накопичується поблизу гідротермальних джерел, а рівномірно розподіляється в товщі води.

Науковці підкреслюють, що поширені історії про «золоті багатства океану» є радше міфологічними уявленнями, ніж науково обґрунтованими фактами. Цей приклад ілюструє, як сучасні технології та точні вимірювання допомагають відокремити наукові дані від фантастичних припущень. Цікаво, що раніше дослідники з’ясували, де в Сонячній системі може існувати життя, визначивши потенційні місця для позаземних форм життя. Також було знайдено невідомого хижака в глибинах Тихого океану, якому дали ім’я Dulcibella camanchaca, що означає «темрява».

Читайте також: