Останні тижні видались напруженими на події та новини, однак Угорщина не перестає привертати увагу. Постійно виникають ситуації, які важко ігнорувати, навіть якщо ви не цікавитесь політикою чи міжнародними відносинами.

Нещодавній гучний шпигунський скандал досі триває. Він розгорівся на тлі інформації про “стягування угорських військ” до українського кордону та скандалу з аудіозаписом, де міністр оборони Угорщини, Крістоф Салай-Бобровницький, говорить про “нульову фазу шляху до війни” та підготовку армії.

Крім того, продовжуються спроби Угорщини блокувати антиросійські санкції в ЄС. Не слід забувати про боротьбу уряду Орбана з “ЛГБТ”, тиск на опозиційні ЗМІ та намагання запровадити законопроєкт, що обмежує діяльність ЗМІ та організацій, які отримують закордонні гранти, що нагадує практику “іноагентів”. Створюється враження, що будується “Орбаністан”, подібний до Білорусі чи центральноазіатських диктатур, що перебувають під впливом Кремля.

Також важливо згадати про економічну кризу в країні. За даними Bloomberg, дефіцит угорського бюджету в січні-квітні досяг рекордних 3 трильйонів форинтів (8 мільярдів доларів), а ВВП впав, хоча офіційно планувалося зростання на 2,5%.

Що ж відбувається в Угорщині? Ситуація може здатися хаотичною, але насправді все пояснюється просто: триває передвиборча кампанія до парламентських виборів, які відбудуться у квітні 2026 року. Тому саме зараз Угорщина так активно “генерує новини”.

Орбан і його партія пропонують виборцям мир, традиції та порядок за зразком Росії та Білорусі, а опозиція наголошує, що це все обман, і країна прямує до диктатури, мілітаризації та економічного колапсу, який режим Орбана утримує лише завдяки російській нафті, газу та ядерному паливу.

На цьому тлі “викриття” угорського уряду, який, всупереч заявам про мир, готується до війни, виглядає цілком логічним. Так само, як і спроби шпигувати в Закарпатті. Але зараз вже не 2022 і навіть не 2023 рік (записи міністра оборони про “нульову фазу шляху до війни”, оприлюднені лідером опозиції Петером Мадяром, були зроблені у 2023 році).

Однак, “підготовка” до війни не означає війну з Україною. Чи дійсно до цього йде? Наразі це малоймовірно. Схоже, що це більше інформаційна кампанія, ніж реальні військові маневри. Наприклад, одночасно з появою інсайдів про “нульову фазу” в соціальних мережах та телеграм-каналах поширювалися повідомлення про “стягування техніки” угорцями до українських кордонів.

Першоджерела цієї інформації були сумнівними, а більшість відео з технікою були старими, з 2023 року, коли Угорщина дійсно проводила військові навчання поблизу українських кордонів. Важливо, щоб Кремль змусив українські війська прикривати Закарпаття та “розмити” українську оборону на Сході. З цією метою поширюються неправдиві відомості про “масований наступ” на Київ, Запоріжжя чи Одесу.

Але це російські методи. Навіщо це Орбану? Чи це “плата” за російську знижку на енергоресурси, від яких Угорщина повністю залежить? Так, але не тільки.

Існують внутрішньополітичні мотиви. Орбан намагається спровокувати Україну, щоб створити зручного “ворога”, навколо протистояння якому можна мобілізувати радикальний сільський електорат. Він, як і деякі польські політики, використовує економічну, політичну або безпекову “українську загрозу” під час виборів.

З цією ж метою Орбан проводить сумнівний двомісячний “референдум” щодо вступу України до ЄС, який тривав з квітня до кінця травня. Угорців опитують поштою. Ці “українські загрози” натякають електорату, як саме потрібно голосувати.

Оскільки ці теми стали актуальними саме зараз, коли “референдум” завершується, можливо, угорська влада отримає не дуже позитивні результати. Навіть попри можливості для маніпуляцій під час поштового голосування, адже листи з “неправильними” відповідями можуть просто “загубитися” на пошті.

Головним конкурентом партії Орбана “Фідес” є опозиційна партія “Тиса” з лідером Мадяром. Хоча “Тиса” також консервативна, вона орієнтується на ЄС, а отже, і на Україну. Тому “Тиса” проводила власні опитування, які показали, що більшість угорців підтримують вступ України до ЄС, оскільки Україна також має консервативні настрої.

Тому логічно, що Мадяр, депутат Європарламенту, оприлюднив старі, але викривальні аудіозаписи щодо “миролюбної” політики уряду Орбана. Наступного дня СБУ викрила угорську агентурну мережу, затримавши двох агентів з українським громадянством, які були військовими.

Реакція Орбана на арешт двох громадян України – вислання українських дипломатів – свідчить про те, що СБУ дійсно затримала угорських агентів і завдала Угорщині серйозного удару. Це викликало конвульсії Орбана, який почав говорити про “потужну українську шпигунську мережу”, не надаючи жодних доказів.

Орбан отримав бажане – образ “зовнішнього ворога” у вигляді України, яка затримала угорських шпигунів. Навіщо ці шпигуни були потрібні, він не коментує, але якщо розглядати це як інформаційну провокацію, то вона вдалася. Звісно, як інформаційна провокація, адже реальної військової загрози з боку Угорщини немає, якщо вірити українським офіційним джерелам та закордонним оглядачам. Принаймні, вона не більша, ніж у 2022-2023 роках.

Але, ймовірно, плани Будапешта та Кремля були зірвані. Можливо, готувалися інші провокації на Закарпатті, і ніхто не планував здавати своїх агентів з числа українських військових (цінні агенти).

Ініціативу перехопила СБУ, і тепер угорські провокації та натяки на анексію Закарпаття завдадуть шкоди самому Будапешту. Це “не відповідає цінностям ЄС” і може призвести до блокування голосу Угорщини в Союзі.

Схоже, Орбан сам себе переграв і підставився. Тому не дивно, що Угорщина не заперечує проти останнього, 17-го пакету антиросійських санкцій, що незвично. Через дефіцит бюджету (популістичні ініціативи потребують фінансування) та зменшення платоспроможності Росії через падіння цін на нафту, Угорщина починає прислухатися до європейських дипломатів.

Щоб не виглядати слабким, Орбан посилює тиск у внутрішній політиці, використовуючи теми, які подобаються радикальному електорату – від боротьби з “пропагандою ЛГБТ” до “Великої Угорщини”. Але це не впливає на рейтинги “Фідес”. У грудні 2024 року “Тиса” обігнала правлячу партію. У квітні вона набрала 44,1% голосів виборців, а “Фідес” – 36,5%.

Орбан звинувачує угорську опозицію у координації дій з Україною та Єврокомісією. Можливо, він має рацію. Якщо Орбан може втручатися у наші внутрішні справи, то чому інші не можуть підтримати угорську опозицію інформаційно? Інтереси співпали, а Орбан підставився зі своїми “багатоходівками”.

Партія “Фідес” не планує здаватися, оскільки її посадовці розуміють, що в разі поразки на них чекають не лише місця в опозиції, а й кримінальні справи. Вони очікують, що з ними вчинять так само, як і вони.

Тому Орбан знову змінює конституцію, яку змінює щороку – 15 правок за 14 років. Змінює кодекси та “закручує гайки” для опозиції та незалежних ЗМІ, копіюючи дії грузинської влади під час виборів. Влада змінює виборчі округи, збільшуючи їх кількість у селах, а не в “опозиційних” містах. У Будапешті, де опозиційні настрої сильні, скоротили кількість округів з 18 до 16, а у передмісті додали 2 округи.

Угорська виборча система змішана – 106 депутатів зі 199 обираються в одномандатних округах, а меншість – у територіальних округах. Якщо партія не набирає 5-10-15%, її голоси анулюються, що відсіює малі проєкти і посилює монополію “Фідес”.

Попри високі рейтинги, через маніпулятивну систему, опозиційна “Тиса” не змогла отримати більшість на виборах до Європарламенту. Ці вибори були тестом для Угорщини, які показали, що влада намагатиметься зберегти більшість за будь-яку ціну.

Але є й протилежні сигнали. Партія Орбана провела через парламент обмеження на надзвичайні повноваження прем’єра, готуючись до можливої поразки, щоб Мадяр не отримав тих же авторитарних повноважень.

В Угорщині складна ситуація, а українські сюжети використовуються у передвиборчій кампанії. Хаотичні та радикальні дії Орбана свідчать про те, що його режим переживає агонію через негативну динаміку настроїв, спричинену економічними проблемами та залежністю від Кремля. Чим ближче вибори, тим більше буде провокацій проти України та ЄС, і більше тиску на опозицію та ЗМІ.

Це привід позбавити Угорщину права голосу в ЄП, але європейці уникають цього рішення, схиляючись до домовленостей з Орбаном. Джерела серед єврочиновників стверджують, що терпітимуть витівки Орбана, доки він дотримується правил і на нього є важелі тиску.

Головне питання зараз – чи є шпигунський скандал прикладом “порушення правил” ЄС? Від цього залежить багато для України, ЄС та Угорщини.

Андрій Попов