Під час надзвичайних ситуацій радіаційного характеру, наприклад, аварії на ядерних установках атомної станції, може відбутися викид радіоізотопів йоду. Щоб завадити щитовидній залозі поглинати цей та інші радіоактивні матеріали, використовується йодид калію. Але його використання має бути доцільним і зумовленим необхідністю. 

В результаті викиду радіоактивних матеріалів може утворитися радіаційна хмара, яка по своїй протяжності здатна забруднити ґрунт, поверхні, їжу та воду. Опади з такої хмари осідають на шкірі та одязі людини. Так виникає зовнішнє опромінення, а при споживанні забруднених харчових продуктів – внутрішнє.

Значна частина радіаційних викидів містить радіактивний йод, або так звані радіоактивні ізотопи йоду. Якщо не вживати заходів захисту, він легко і швидко поглинається щитоподібною залозою (особливо у дітей), що може призвести до її захворювань.

Що таке йодна профілактика?

Щоби зменшити негативний вплив радіоактивного йоду на щитоподібну залозу, використовується калій йодид. Такий захід називають йодною профілактикою. Після прийому препарату відбувається блокування щитоподібної залози, що перешкоджає накопиченню в ній радіоізотопів йоду.

Прийом калій йодиду – після офіційного оповіщення

Приймати профілактичну дозу йодиду калію потрібно тільки після офіційного оповіщення про загрозу викиду та необхідність проведення йодної профілактики. Таке оповіщення проводиться місцевими органами виконавчої влади всіма доступними засобами масової інформації.Оптимальний ефект йодної профілактики досягається при завчасному прийомі препарату за 6 і менше годин до надходження радіоактивної хмари. Прийом препарату залишається ефективним одночасно з надходженням «хмари» та через 6 годин після. Не рекомендується прийом препарату через 24 годин після надходження хмари.

Де брати калій йодид у разі потреби?

Держава закуповує необхідну кількість йодиду калію та розподіляє його регіонами України. У разі аварії препарат роздаватиметься в оперативно визначених пунктах його видачі.

Якщо аварія вже сталася, категорично не рекомендовано залишати місце укриття до офіційних повідомлень місцевої влади. Так можна наразитися на ще більшу небезпеку. У будь-якому випадку варто чекати сповіщень від місцевої влади.

Кому і в яких дозах потрібно приймати йодид калію: 

діти до 1 місяця (немовлята й діти, які перебувають на грудному вигодовуванні) – 16 мг,

діти від 1 місяця до 3 років – 32 мг,

діти від 3 до 12 років – 62,5 мг,

підлітки від 13 до 18 років, дорослі до 40 років, вагітні та матері, які годують грудьми – 125 мг.

Людям, старшим за 40 років, калій йод не призначають. У цьому віці щитоподібна залоза майже не накопичує радіоактивний йод, отже прийом калію йодиду може завдати більше шкоди, ніж користі.

Які наслідки прийому йодиду калію

Тимчасова блокада функції щитоподібної залози та одноразове введення йодовмісних препаратів практично не позначається на стані здоров’я дітей та дорослих. Але якщо приймати такі препарати протягом тривалого часу і у неправильному дозуванні, підвищується ризик зниження функції щитоподібної залози. Отже, приймати йодовмісні препарати для профілактики не варто. 

Важливо пам’ятати: 

розчин йоду є неефективним у випадку радіаційної надзвичайної ситуації;

не слід приймати для йодної профілактики препарати, що містять меншу кількість такої ж активної речовини (наприклад, харчові добавки);

якщо жінка, старша за 40 років, вагітна або годує грудьми, їй слід приймати калій йод. Під час вагітності та годування грудьми щитоподібна залоза жінки є активнішою, ніж у невагітних жінок, і кількість радіоактивного йоду, що поглинається, збільшується;

якщо у людини повністю видалена щитоподібна залоза, то калій йодид приймати не потрібно.

Йодид калію дає лише обмежений захист, адже під час надзвичайних ситуацій радіаційного характеру відбуваються викиди не лише “поганого йоду”, а й багатьох інших небезпечних матеріалів.

Йодид калію не є лікуванням і не може усунути шкоду, вже надану щитовидній залозі. 

Лікар із загальної гігієни відділення

епідеміологічного нагляду(спостереження )

та профілактики неінфекційних захворювань 

Л.СТАРІШКО