Чи може працівник звільнитися в день подання відповідної заяви через порушення своїх трудових прав?

Запитання: на підприємстві існує заборгованість із заробітної плати працівникам. Чи може працівник звільнитися в день подання відповідної заяви через порушення своїх трудових прав?

Відповідь: Загальним правилом працівник має право звільнитись за власним бажанням, не пояснюючи причини, подавши за два тижні письмову заяву. Однак, існують випадки, коли можна звільнитись за власним бажанням раніше, вказавши в заяві дату звільнення та поважні причини. Ці причини визначені частинами 1 та 3 статті 38 Кодексу законів про працю України (КЗпП), а також статтею 4 Закону України від 15.03.2022 № 2136 «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Однією з таких поважних причин для звільнення за власним бажанням є порушення роботодавцем трудових прав працівника. Згідно з частиною 3 статті 38 КЗпП, працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, вчиняє мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживає заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Отже, якщо роботодавець реально порушує трудове законодавство щодо працівника, зокрема, право на своєчасне отримання заробітної плати, і працівник бажає звільнитися, він повинен написати та подати роботодавцю заяву про звільнення за власним бажанням. У заяві необхідно обов’язково вказати причину: несвоєчасна виплата заробітної плати, бажану дату звільнення та посилатися на норму закону – частину 3 статті 38 КЗпП.

Крім того, у разі припинення трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору, працівникові виплачується вихідна допомога. Її розмір визначається колективним договором, але не може бути меншим за тримісячний середній заробіток, відповідно до статті 44 КЗпП.

У день звільнення роботодавець зобов’язаний видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні, а також провести повний розрахунок. На вимогу працівника, роботодавець повинен внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Також роботодавець зобов’язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації, із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи та розміру заробітної плати.

У випадку, якщо роботодавець самостійно змінить підставу звільнення за частиною 3 статті 38 КЗпП на іншу, працівник може звернутися безпосередньо до суду з заявою про вирішення трудового спору. Це можна зробити у місячний строк з дня вручення йому копії наказу про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні – у тримісячний строк з дня отримання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116 КЗпП).