Фахівці, які проводили це дослідження, повідомили, що піддослідні гризуни, отримавши людський ген, продемонстрували разючі зміни у своїх ультразвукових писках. Ці писки, які традиційно класифікуються як чотири основні “літери” – S, D, U та M, набули нових варіацій у генетично модифікованих мишей порівняно з їхніми дикими родичами.

“Ми виявили, що коли ми ‘транслітерували’ писки мишей з варіантом людського гена мови, вони відрізнялися від писків мишей дикого типу. Деякі з ‘букв’ змінилися”, — пояснив один з авторів дослідницької групи. Це свідчить про прямий вплив імплантованого гена на їхні вокальні можливості, що має ключове значення для вивчення еволюції мови.

Ще більш інтригуючі зміни виявилися, коли генетично модифіковані миші досягли дорослого віку. Під час спроб привабити потенційних партнерів, самці з модифікованим геном видавали значно складніші та високочастотніші звуки, ніж контрольна група гризунів. Це дає уявлення про потенційну роль певних генів у розвитку складних комунікаційних систем.

Дослідники пояснили, що ці феноменальні зміни пов’язані зі зрушенням у гені NOVA1. Саме цей ген відповідає за кодування білка нейроонкологічного вентрального антигену 1 (NOVA1). Хоча інші гени та фактори навколишнього середовища, безсумнівно, також впливають на появу складної голосової комунікації, саме зміна гена NOVA1 мала найбільш виражений вплив на хід і результати експерименту. Це відкриття має значний вплив на наше розуміння, як працює ген мови.

Цікаво, що ген NOVA1 зустрічається у широкому спектрі тварин. Людський варіант цього гена спричиняє специфічну зміну лише однієї амінокислоти, перетворюючи ізолейцин на валін у положенні 197 (I197V) білкового ланцюга NOVA1. Ця, здавалося б, незначна зміна амінокислоти може мати колосальні наслідки для функціонування білка та, відповідно, для здатності до комунікації.

Один з керівників дослідження підкреслив, що отримані дані вказують на те, що предкова популяція сучасних людей в Африці розвинула людський варіант I197V. Цей варіант, ймовірно, став домінантним завдяки перевагам, які він надавав у голосовій комунікації. Після цього дана популяція почала мігрувати з Африки, поширюючись по всьому світу і несучи з собою цей ключовий для мови генетичний варіант. Таке дослідження гена мови відкриває нові горизонти в науці.

Окрім досліджень мови, науковці також вивчають інші аспекти когнітивних здібностей тварин.

Чи вміють тварини рахувати

Раніше вчені обговорювали, чи вміють тварини рахувати, зазначаючи, що деякі види дійсно демонструють відчуття кількості. Наприклад, професор психології з Університету штату Джорджія Майкл Беран зазначив, що така здатність є вкрай важливою для тварин, адже вона допомагає їм у пошуку їжі. Медоносні бджоли, зокрема, використовують підрахунок орієнтирів на своєму шляху до квітів, багатих на нектар. А павуки-колопряди ретельно відстежують кількість комах, які потрапляють до їхньої павутини, демонструючи примітивне, але ефективне відчуття числа. Ці наукові експерименти постійно розширюють наше розуміння світу природи.

Вас також можуть зацікавити новини: