Чи потрібна ліцензія на алкоголь для закладів ресторанного господарства, які використовують його у процесі приготування страв чи напоїв? Це питання часто виникає серед підприємців, які прагнуть дотримуватися всіх вимог законодавства України. Загальновідомо, що роздрібна торгівля алкогольними напоями вимагає наявності відповідної ліцензії. Однак, ситуація стає складнішою, коли алкоголь використовується не для прямого продажу у чистому вигляді, а як інгредієнт.
Згідно з чинним законодавством України, зокрема Законом України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального”, роздрібна торгівля алкогольними напоями – це діяльність з продажу алкогольних напоїв безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання, незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб’єктах господарювання ресторанного господарства.
Ключовим моментом є визначення того, що саме вважається “роздрібною торгівлею”. Якщо алкогольні напої використовуються для виробництва кулінарних виробів, таких як десерти з алкоголем, соуси, маринади, або ж додаються до напоїв (кава “по-ірландськи”, глінтвейн, пунш, чай з лікером, гарячий шоколад з коньяком тощо), то це не завжди розглядається як пряма роздрібна торгівля алкоголем у чистому вигляді. У таких випадках алкоголь стає компонентом іншого, готового продукту, що змінює його юридичний статус.
Податкові органи України, зокрема Державна податкова служба, неодноразово надавали роз’яснення щодо цієї ситуації. Вони зазначають, що якщо алкогольні напої використовуються як сировина для приготування страв чи напоїв, і їхній вміст у кінцевому продукті є невеликим, а сам продукт не класифікується як алкогольний напій, то така діяльність не потребує отримання окремої ліцензії на алкоголь для роздрібної торгівлі. Це стосується, наприклад, шоколаду з лікером або тортів з ромом. Головне, щоб кінцевий продукт мав іншу природу та цільове призначення, ніж сам алкогольний напій.
Однак, якщо заклад ресторанного господарства пропонує алкогольні напої на розлив (наприклад, вино до обіду, пиво, міцні напої) або у закритій тарі для споживання на місці чи на винос, тоді обов’язково потрібна ліцензія на алкоголь для роздрібної торгівлі. Цей вид діяльності чітко підпадає під визначення роздрібної торгівлі, яке встановлене законом.
Важливо розрізняти ці два сценарії, щоб уникнути штрафних санкцій та юридичних проблем. Підприємцям слід уважно вивчити особливості свого бізнесу. Якщо основним видом діяльності є приготування страв та напоїв з використанням алкоголю як інгредієнта, і при цьому не відбувається прямий продаж алкогольних напоїв, то додаткова ліцензія на алкоголь може бути не потрібна.
Проте, якщо ваш заклад, окрім кулінарних експериментів, також реалізує алкогольні напої для безпосереднього споживання відвідувачами, наприклад, подає келих вина до вечері або пляшку пива, то уникнути оформлення відповідної ліцензії на алкоголь не вдасться. Рекомендується завжди звертатися до офіційних роз’яснень Державної податкової служби або консультуватися з юристами, які спеціалізуються на ліцензуванні та регулюванні ресторанного бізнесу, щоб отримати найактуальнішу та найточнішу інформацію щодо вашого конкретного випадку. Правильне розуміння та застосування норм законодавства є запорукою успішної та безперебійної діяльності будь-якого суб’єкта господарювання.