Американський астрофізик Адам Беккер висловив різку критику щодо амбітних планів Ілона Маска стосовно колонізації Марса, називаючи їх нереалістичними. На його думку, Земля, навіть у найгірших сценаріях, залишатиметься значно більш придатною для життя, ніж суворі та безжиттєві простори Червоної планети. Беккер вважає, що бачення Маска є радше фантазією, аніж обґрунтованою стратегією виживання людства. Про це повідомляє Sustainability Times.

Науковець певен, що навіть якщо Земля зазнає катастрофічних змін, наприклад, через глобальну ядерну війну, зіткнення з астероїдом чи незворотні кліматичні зміни, вона збереже більше ресурсів та умов для життя, ніж Марс. Такі висновки базуються на порівнянні фундаментальних відмінностей між двома планетами, зокрема щодо атмосфери, гравітації, наявності води та захисту від космічного випромінювання.

Марсіанська мрія Ілона Маска: реальність чи фантастика?

Ілон Маск, відомий своїми футуристичними проєктами та керівництвом SpaceX, неодноразово заявляв про мету зробити людство міжпланетним видом. Ключовим елементом цієї стратегії є освоєння Марса, який часто позиціонується як «рятувальний ковчег» для людства на випадок планетарних катаклізмів. Однак, Адам Беккер, авторитетний астрофізик та письменник, вважає ці наміри надмірним проявом технологічного оптимізму, що ігнорує фізичні реалії космічної колонізації. У своїх коментарях він відверто називає подібні плани «одними з найдурніших речей, які можна сказати».

Критика Беккера полягає в абсолютній непрактичності створення стабільного людського поселення на Марсі. Марсіанське середовище ставить перед людством екзистенційні виклики, роблячи його набагато менш життєздатним варіантом порівняно з Землею, навіть після найтрагічніших подій. Беккер наголошує, що, хоча цілі Маска вражають своєю масштабованістю, вони не враховують притаманні людському виду обмеження та труднощі адаптації до ворожого і невблаганного середовища.

Навіть після апокаліпсису Земля залишається кращою за Марс

Адам Беккер підкріплює свою позицію аналізом трьох екстремальних сценаріїв для Землі: зіткнення з великим астероїдом, подібне до того, що призвело до вимирання динозаврів; глобальна ядерна війна; та неконтрольована зміна клімату. У кожному з цих потенційних апокаліптичних майбутніх, на думку науковця, Земля все одно буде більш адаптивною для життя, ніж Марс. Причина полягає в тому, що Земля, навіть зазнавши масштабних руйнувань, збереже ключові для життя елементи: придатну для дихання атмосферу, відповідну гравітацію, доступ до води та природний захист від шкідливого космічного випромінювання. Натомість, життя на Марсі було б можливим лише в герметичних куполах, де будь-який збій у системах життєзабезпечення означав би миттєву загибель. Натомість, Земля, навіть у постапокаліптичному стані, могла б містити осередки життя, здатні до поступового відновлення та регенерації.

Тераформування Марса: наукова реальність чи смілива фантазія?

Тераформування – це процес зміни кліматичних умов планети, карликової планети, супутника чи іншого космічного тіла з метою приведення його атмосфери, температури та екологічних умов до стану, придатного для проживання людини. Ілон Маск бачить Марс трансформованим завдяки людській винахідливості: він пропонує детонацію ядерних зарядів на полюсах, розгортання величезних дзеркал у космосі та будівництво теплиць з контрольованим кліматом. Однак, перетворення Марса на «Землю 2.0» є надзвичайно складним викликом. Навіть якщо вивільнити всі доступні запаси CO₂, атмосферний тиск на Марсі досягне лише 7% від земного, що недостатньо для виживання без спеціальних костюмів. Колосальна вартість транспортування матеріалів, їжі, води та людей у космос робить цю перспективу надзвичайно складною. Беккер резюмує, що інвестування в Марс як план виживання схоже на відмову від ремонту зруйнованої лікарні заради виживання в радіоактивній пустелі без кисню.

«Краще зберегти нашу планету, навіть поранену, ніж вигнати себе у гігантську барокамеру під відкритим небом», – стверджує Беккер. Ця дискусія порушує фундаментальні питання про пріоритети людства: чи варто спрямовувати величезні ресурси на невизначене майбутнє на іншій планеті, чи ж інвестувати у збереження та лікування нашої власної, хоч і пошкодженої, Землі. Останні дослідження також виявили незвичайні кристали на Марсі, що підкреслює постійний інтерес до Червоної планети. Однак, критика колонізації з боку науковців, таких як Адам Беккер, спонукає до більш тверезої оцінки реальних можливостей та загроз, пов’язаних з освоєнням космосу.