Чорна хмара скорботи опустилася над нашою громадою…

З глибоким сумом повідомляємо про непоправну втрату на російсько-українській війні. Наш земляк, гідний син України, люблячий чоловік, батько, син, брат і друг – солдат, старший стрілець Роман Смарж, віддав своє життя за свободу та незалежність нашої держави. Його відвага та самопожертва назавжди залишаться в наших серцях.

Рідні отримали звістку, яка розриває серце. Біль утрати, яку переживають дружина, донечка, батьки, брат та найближчі друзі, неможливо передати словами. Вони більше ніколи не почують його голосу, не відчують тепло його обіймів, не побачать усмішки, що була для них найбільшим щастям. Кожен спогад про Романа – це нагадування про його добре серце та безмежну любов до родини.

Роман народився та виріс у Горі, в чудовій, працьовитій родині. Його батько, Володимир Стефанович, багато років вірно служить у місцевій пожежній станції, а мама, Олена Євгеніївна, є шанованою вчителькою Гірського ліцею. Змалку Роман був сповнений енергії, спортивний та життєрадісний. Разом із братом Юрієм він захоплювався футболом, а здобував освіту у Щасливському ліцеї.

Знайшовши свою долю, Роман одружився, і в їхній родині народилася чудова донечка Злата. Для дівчинки тато був цілим світом – прикладом для наслідування, джерелом гордості та найнадійнішою опорою. Саме таким він назавжди залишиться в її пам’яті. Роман мріяв провести Злату до першого класу, сподіваючись, що встигне повернутися і здійснити цю мрію. Він безмежно любив свою донечку, і їхній зв’язок був особливим.

26 грудня 2024 року Роман був мобілізований до лав Збройних Сил України. Після проходження навчання він отримав посаду старшого стрільця-оператора 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини А7092. На своєму бойовому шляху Роман виконував завдання в найгарячіших точках, демонструючи мужність, стійкість та залишаючись надійним побратимом для своїх товаришів. Його героїзм у боротьбі за Україну є прикладом для всіх нас.

Він не хотів засмучувати своїх рідних, тому не розповідав про місце свого останнього, найскладнішого завдання. Єдине, що він встиг сказати братові, було прохання зберегти це в таємниці. 10 вересня, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Торецьке Покровського району Донецької області, Роман отримав важкі поранення. На жаль, під час евакуаційних заходів серце нашого Героя зупинилося, не витримавши тягарю отриманих ран.

Це непоправна втрата для його родини, нашої громади та всієї України. Словами неможливо втамувати глибину цього болю. Колективи Гірської сільської ради, місцевої пожежної охорони, муніципальної варти та Гірського ліцею висловлюють найщиріші співчуття рідним. Разом з усією громадою ми схиляємо голови у глибокій скорботі, вшановуючи пам’ять Романа – нашого Героя.

Світла пам’ять і вічна слава українському солдату Роману Смаржу! Про дату та час прощання з Героєм буде повідомлено додатково.