З глибоким сумом повідомляємо про непоправну втрату: відійшов у вічність захисник України, учасник АТО, Фізик Михайло Валерійович, 1986 року народження. Його життя, присвячене служінню Батьківщині, обірвалося, залишивши по собі світлу пам’ять.

Прощання з Героєм відбудеться цієї суботи у місті Українка. Церемонія розпочнеться о 11:20 виїздом з патологоанатомічного відділення м. Обухів, вул. Каштанова, 52. Траурний кортеж прослідує до міста Українка, через місцевий ринок, набережну, до церкви ікони Божої Матері «Несподівана радість» на вул. Юності, 1.

О 12:00 відбудеться поминальна служба за загиблим Захисником у церкві на вул. Юності, 1. О 12:45 біля церкви пройде цивільна панахида, а о 13:10 відбудеться поховання на Алеї Слави-2 міського кладовища.

Михайло Фізик, мешканець міста Українка, з 2015 року був мобілізований до лав Збройних Сил України. Він проходив службу в Луганській області, зокрема біля селища Золоте, а згодом брав участь у боях на Світлодарській дузі. У 2016 році, внаслідок штурму ворожих позицій, отримав важке поранення, втративши ногу. Незважаючи на травму, Михайло завжди прагнув повернутися до своїх побратимів, про що неодноразово розповідав у інтерв’ю.

До війни Михайло працював машиністом енергоблоку на Трипільській ТЕС. Його шлях на фронті включав участь у боях на Світлодарській дузі, де він отримав серйозні поранення. В одному з інтерв’ю Михайло ділився спогадами про важкі моменти бою: «Десь за місяць до демобілізації на Світлодарській Дузі ми штурмували позицію, яка знаходилась за два км. від нас у напрямку Дебальцевого, (операція проходила під назвою «мурашник»). Ми їх майже взяли… а це чисте поле, там немає лісових насаджень, як тут, скажімо. І раптом почався мінометний обстріл, надійшла команда відступати. Ми йшли втрьох – я, сапер і ще один боєць… Прилетіла міна, останнього розірвало навпіл, саперу вирвало стегно, а мені дві ноги перебило. Добре, що я одного часу відвідав курс тактичної медицини. Якщо артерія перебита, а це основна судина, там на секунди час іде. Паніки як такої не було, був больовий шок. Наклав два джгута, дві ноги під мишкою перев’язав – і все, десь пів години ми лізли. А обстріл продовжувався. На щастя, наткнулись хлопці з мого взводу, побачили нас в траві, витягли… тягли довго. І все. Відкрив очі вже у Харківській лікарні, без ноги…»

Він також підкреслював складність психологічної адаптації після війни: «Ви не уявляєте, яке це психологічне навантаження, основне. Страхи на війні швидко минають, мозок працює в 10 раз швидше, інстинкт самозбереження працює на всі сто. Як робот працюєш. А от психологічно. Важко. Через те так і виходить – багато хто не може адаптуватись до нового життя».

За свої бойові заслуги та виявлену мужність Михайло Фізик був нагороджений багатьма відзнаками, зокрема, Орденом «За мужність» ІІІ ступеня у 2018 році. Його особиста історія є свідченням героїзму та стійкості українських військових.

Вічна пам’ять Герою!