Шановна жителі Вільшанської громади!!!
Сьогодні наше небесне воїнство поповнилося ще одним Воїном, нашим земляком, уродженцем села Товста Проненком Андрієм Васильовичем. Сьогодні ще один жовто – блакитний стяг замайорів на Алеї Героїв.
Відсьогодні, кожен із нас, коли бачить цей жовто – блакитній стяг, повинен пам’ятати що наш Герой поклав своє життя на вівтар нашої свободи, незалежності та нашого мирного майбутнього.
Сотні людей зустрічали сьогодні нашого Героя по дорозі додому, коли він востаннє повертався до рідної домівки та проводжали його в останню путь.
Проненко Андрій Васильович народився 12 грудня 1984 року в селі Товста в сім’ї колгоспників, де й пройшло все його дитинство та юність. Відвідував дитячий садочок, навчався у Товстівській середній школі. По закінченню школи наш Герой пішов до війська. Після демобілізації працював на сільськогосподарському підприємстві у рідній Товсті. У подальшому доля закинула нашого Героя до Вільшани, де він і оселився разом з родиною. До останнього працював на Вербівському м’ясокомбінаті.
Після початку війни, у 2024 році наш Воїн був мобілізований до лав Збройних Сил України.
Службу проходив на посаді інспектора прикордонної служби (номер обслуги) групи зенітних установок другого зенітного ракетно – артилерійського відділення прикордонної застави відділу прикордонної служби зенітних ракетно – артилерійських комплексів Державної прикордонної служби України. Андрій був вмілим солдатом та відважним Воїном і з честю до останнього виконував свій військовий обов’язок та був вірним військовій присязі. Але 6 липня 2025 року в районі населеного пункту Гнилиця Перша Куп’янського району Харківської області під час руху екіпажу мобільної групи в ході бойової роботи зі знищення ударного БПЛА, отримав множинні травми голови несумісні з життям та загинув.
У нашого Героя залишилися мати Любов Терентіївна та дружина Таїсія Валеріївна, малолітня донька. Від усієї громади висловлюємо їм найщиріші співчуття.
Знову сльози, біль, розпач. Цю неймовірну біль, що розриває душу і серце неможливо втамувати нічим. Пам’ятайте, наш Герой захищав не тільки свою сім’ю, він захищав Батьківщину та кожного з нас. Кожен загиблий воїн – це болючий шрам для всіх нас, для всієї нашої громади. Трагедія родин загиблих воїнів – це спільна наша трагедія.
Захиснику, спочивай з миром… Вічна слава Герою, відважному Воїну, Проненку Андрію Васильовичу, який тепер з небес охоронятиме наш мир і спокій!
ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!!!