Шановна жителі Вільшанської громади!!!
Сьогодні небо над нашою громадою знову затягнули хмари невимовного болю. Від самої Шполи до В’язівка сотні людей на колінах, живим коридором пошани сьогодні зустрічали мужнього Воїна, хороброго Захисника, нашого Земляка, який повернувся “НА ЩИТІ” до рідної домівки.
Остання земна дорога до рідного дому та місця вічного спочинку була встелена весняними квітами — як символ нев’янучої пам’яті та глибокої вдячності за кожен наш мирний ранок.
Сьогодні громада віддала останню шану людині світлої долі та незламного духу – Мозолевському Валерію В’ячеславовичу. Біль від цієї втрати не вщухне ще довго, адже кривава війна вирвала з наших лав мужнього Воїна, а в близьких забрала найдорожчу людину, залишивши пустку, яку не заповнити жодними словами…
Народився наш Герой 8 листопада 1970 року в місті Лисичанськ Луганської області у простій робочій сім’ї. Навчався, закінчив школу, отримавши середню освіту. Після закінчення школи вступив до ПТУ № 2 у м. Лисичанськ, по закінченню якого отримав спеціальність електрослюсаря. Трудовий шлях нашого Героя розпочався на шахті ім. Д.Ф. Мельнікова, де він і пропрацював цілих 25 років. У п’ятдесятирічному віці вийшов на пенсію. Ще на третьому курсі навчання одружився. Все життя прожив разом зі своєю люблячою дружиною. В любові виховали та виростили трьох синів. Після виходу на пенсію збирався жити поряд зі своєю коханою дружиною, допомагати дітям. Була у нашого Героя мрія разом із сім’єю поїхати на відпочинок до далекої загадкової країни, яку він так давно мріяв побачити – до Єгипту. Але тут усі мрії перекреслила клята війна…
Всі мрії обірвалися в одну хвилину. Після початку повномасштабного вторгнення війна докотилася і до рідного міста Валерія Мозолевського – Лисичанська. Тож у травні 2022 року сім’ї нашого Воїна довелося розділити долю сотень тисяч українців та стати переселенцями. Вони були вимушені залишити рідну домівку, друзів, знайомих, нажиті протягом життя достаток та майно та втікати від війни. Тож волею долі родина Мозолевських оселилася у мальовничому селі В’язівок нашої громади. І не дивлячись на всі негаразди та труднощі переселенського життя наш Герой не впав духом, а відразу почав облаштовуватися на новому місці, тому що був вольовою та цілеспрямованою людиною. Але разом з тим привітною та доброзичливою, відразу здобувши повагу та прихильність нових односельців. Валерій любив та цінував життя та людей, свій рідний край, свою державу.
І, коли прийшла його черга, зі зброєю в руках став на її захист без вагань зробивши свій вибір. Тож 14 квітня 2024 року Валерія В’ячеславовича Мозолевського було мобілізовано до лав Збройних Сил Україну. Наш Герой брав участь у найгарячіших та найзапекліших боях на Сході. Але в липні 2024 року Валерій перестав виходити на зв’язок, і невдовзі рідним прийшло сповіщення про те, що Валерій В’ячеславович Мозолевський зник безвісти…
Довгих двадцять два місяці ми всі вірили у те що наш Воїн знайдеться… Чекали на таку довгождану звістку про те що він поранений, у полоні, – але живий. Кожного разу передивлялися знову і знову списки на обмін. Але нещодавно надійшла трагічна звістка про те що під час експертизи тіл, які були отримані по обміну, одне із ДНК співпало і було отримано сповіщення про те що солдат 2 відділення 2 взводу 5 роти механізованого батальйону військової частини А 4773 Валерій В’ячеславович Мозолевський мужньо виконавши військовий обов’язок, в бою за Україну, її свободу та незалежність загинув 20 липня 2024 року поблизу населеного пункту Лозуватське , Покровського району, Донецької області… Його бойовий шлях був яскравим, відданим, але трагічно коротким…Ще одне життя обірване ворогом, але пам’ять жива!
Дорогі рідні та близькі загиблого! Сьогодні ми всі сумуємо разом з вами. Ми розуміємо, що для вас Валерій був усім світом, вашим сонцем і силою. Жодні слова не загоять рани, але знайте, що його подвиг — це світло, яке вестиме нас крізь темряву до самої Перемоги. Він назавжди лишиться в наших спогадах. Наша громада, вся Україна втратила ще одного свого вірного сина, який віддав усе за нашу свободу і мирне небо.
Громада завжди пам’ятатиме свого Героя. Спи спокійно, Воїне. Ти повернувся на вічний спочинок у землю, яку захищав ціною власного життя.
Твоя жертва не буде забута, і ми ніколи не перестанемо дякувати тобі за наше майбутнє.
ВІЧНА СЛАВА ТА ПАМ’ЯТЬ ГЕРОЮ!!!