Василь Ткаченко: Герой, захисник Вітчизни. Віддаючи шану пам’яті Василю Ткаченку, герою, який віддав життя за свободу та незалежність України. У цьому контексті ми згадуємо про трагічну загибель, розглядаючи роль громади та важливість пам’яті. Завжди важливий, особливо в цей час, коли ми згадуємо про героя, який віддав життя за свободу. Його подвиг назавжди залишається в нашій пам’яті. Ми також розглядаємо, як громада може вшановувати пам’ять героя. Розглядаємо події, що сталися, щоб зрозуміти вплив на громаду.

Василь Ткаченко народився 1 січня 1968 року у селі Воронівка. Закінчив восьмирічну школу, Гарбузинське профтехучилище та пройшов військову службу в Угорщині. Потім він служив в армії, став прапорщиком та жив в Донецьку. Повернувшись до рідного села, він проявив себе як щирий та безвідмовний чоловік, який завжди готовий допомогти. Його рішення захищати батьківщину було прийнято 7 серпня 2014 року. Громада допомагала, придбавши захисне спорядження. Василь Ткаченко був командиром танка 24-ї окремої механізованої бригади. Він передав прапор України з підписами танкістів. Загинув 6 лютого 2015 року під час мінометного обстрілу. Його екіпаж відважно боровся, але їхній танк було підбито. Василь Ткаченко залишив родину, включаючи стареньку матір. Похований у Воронівці, посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня. [wp_automatic_fb_img] Василь Ткаченко: Герой, захисник Вітчизни. Віддаючи шану пам’яті Василю Ткаченку, герою, який віддав життя за свободу та незалежність України. У цьому контексті ми згадуємо про трагічну загибель, розглядаючи роль громади та важливість пам’яті. Завжди важливий, особливо в цей час, коли ми згадуємо про героя, який віддав життя за свободу. Його подвиг назавжди залишається в нашій пам’яті. Ми також розглядаємо, як громада може вшановувати пам’ять героя. Розглядаємо події, що сталися, щоб зрозуміти вплив на громаду.

Василь Ткаченко народився 1 січня 1968 року у селі Воронівка. Закінчив восьмирічну школу, Гарбузинське профтехучилище та пройшов військову службу в Угорщині. Потім він служив в армії, став прапорщиком та жив в Донецьку. Повернувшись до рідного села, він проявив себе як щирий та безвідмовний чоловік, який завжди готовий допомогти. Його рішення захищати батьківщину було прийнято 7 серпня 2014 року. Громада допомагала, придбавши захисне спорядження. Василь Ткаченко був командиром танка 24-ї окремої механізованої бригади. Він передав прапор України з підписами танкістів. Загинув 6 лютого 2015 року під час мінометного обстрілу. Його екіпаж відважно боровся, але їхній танк було підбито. Василь Ткаченко залишив родину, включаючи стареньку матір. Похований у Воронівці, посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня. [wp_automatic_fb_img]