Шановні жителі Вільшанської громади!!!
Сьогодні ми попрощалися ще з одним нашим земляком, мужнім Героєм, вірним сином свого рідного краю Бєляєвим Олександром Олександровичем.
Вже сьомого свого рідного сина втратив у цій війні наш благословенний Воронівський край…
Відсьогодні ще одним Воїном поповнилася Алея Героїв…
Ще один жовто – синій стяг замайорів над місцевим цвинтарем…
Народився Олександр Олександрович Бєляєв 19 липня 1990 року в мальовничому с. Воронівка тоді ще Городищенського району, де й минуло його безтурботне дитинство. До п’ятого класу навчався у Воронівській школі. Коли малому Сашку виповнилося 12 років, родина нашого Героя переїхала до м. Біла Церква, де Олександр Бєляєв й відбувся як людина, справжній чоловік, патріот своєї Батьківщини. Закінчив дев’ять класів місцевої школи. Після її закінчення вступив до Рокитнянського професійно – технічного училища, де й здобув професію кухаря. Після здобуття освіти працював за спеціальність, даруючи людям радість та ділячись з ними своїм добром через смачні страви, якими з радістю та задоволенням частувалися його клієнти.
У 2021 році зустрів свою долю, свою кохану дружину Наталю. У тому ж 2021 році на світ з’явилася улюблена донька Марійка. А через два роки синочок Тимофій. Тож Сашко разом зі своєю дружиною виховував двійко своїх діточок, плекав домашнє господарство, будував плани на майбутнє. Адже був майстром на всі руки і ніколи не боявся жодної роботи. Не забував і про рідний край, адже його на порозі батьківської оселі завжди чекала мама, яку він дуже любив та навідував при першій нагоді.
Коли прийшла повістка, Олександр Олександрович Бєляєв, як вірний син України, відразу без вагань став на захист рідної землі. Наш земляк був мужнім та відповідальним солдатом, відважно виконував накази командира і вірно служив народові України в «найгарячіших точках» на посаді оператора безпілотних літальних апаратів 2 відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів самохідного артилерійського дивізіону 46-ї окремої аеромобільної бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України. Та, на жаль, 29 березня пішов у Вічність, загинувши в результаті артилерійського обстрілу з боку противника під час виконання обов’язків військової служби, завдань пов’язаних із захистом Батьківщини, незалежності та територіальної цілісності України виявивши стійкість та мужність в районі н.п. Федорівське Синельниківського району Дніпропетровської області. Було йому лише 35 років, чоловік у розквіті сил. Здавалося все життя було попереду. Але клятий ворог підло обірвав молоде життя…
Сотні людей з усієї громади з’їхалися сьогодні до на громадську панахиду для того щоб вшанувати пам’ять загиблого та провести його в останню дорогу.
Наш Воїн пішов як Герой, як справжній патріот – захищаючи рідну земля від рашистської навали. Його загибель – це непоправна втрата для всієї нашої громади.
У цей трагічний для всієї нашої громади день, насамперед, висловлюємо найщиріші співчуття мамі нашого Героя Наталії Василівні, дружині Наталії, доньці Марійці, синочку Тимофію, усій родині, близьким та знайомим. Разом з усією громадою розділяємо ваш біль та схиляємо голову в глибокій скорботі.
Олександр любив життя і прагнув змінити його на краще. Та, на жаль, воно обірвалося. Спочивай з миром, Воїне…
ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ ТА СЛАВА ГЕРОЮ!!!