Шановні жителі Оліївської громади! Сьогодні ми згадуємо та вшановуємо пам’ять про нашого земляка, захисника України, Петра Володимировича Попіка. Його життєвий шлях – приклад відданості Батьківщині та працьовитості. Тяжка втрата для Оліївської громади, України, для всіх, хто знав Петра Володимировича.

Петро Володимирович Попік народився 19 червня 1974 року в селі Новопіль. З дитинства він зростав у працьовитій родині, переймаючи найкращі риси своїх батьків, які все життя віддали роботі в колгоспі. Після закінчення Новопільської середньої школи, він здобув професію водія в Головинському училищі.

Продовжуючи справу своїх батьків, Петро Володимирович також працював у колгоспі, відзначаючись надзвичайною скромністю та м’яким ставленням до людей. Він був справжнім патріотом, передаючи почуття любові до Батьківщини своїм трьом синам. Два його сини сьогодні стоять на захисті України, продовжуючи справу батька. Троє синів виросли мужніми, чесними, щирими, перейнявши від батька найкращі людські якості.

З початком повномасштабної війни Петро Володимирович не залишився осторонь. Влітку 2024 року він став на захист України. Спочатку ніс службу на блокпості, охороняючи спокій житомирян, потім захищав кордони держави під Білоруссю. Згодом був відкомандирований на Донеччину, де виконував важливі завдання для забезпечення української армії. Останнім часом він був оператором 2 військової лазні взводу забезпечення командних пунктів батальйону матеріального забезпечення військової частини.

Він був самовідданим військовим, завжди готовим прийти на допомогу, не шкодуючи власних сил та здоров’я. Петро Володимирович був вірним другом та побратимом, найкращим сином, братом і батьком. Його життя обірвалося 1 березня 2025 року в населеному пункті Вільне Запоріжжя на Миколаївщині.

У ці важкі хвилини ми висловлюємо щирі співчуття родині та близьким Петра Володимировича. Його подвиг назавжди залишиться у нашій пам’яті. У Петра Володимировича залишилися троє синів та сестри.

Світла пам’ять про Героя!