Шановні жителі Петриківської громади!

Триває 1213-й день українського спротиву. Ворог невпинно атакує мирні міста та села, руйнуючи житлові будинки та об’єкти критичної інфраструктури. Кожна повітряна тривога стає провісником чергового акту терору. Не висихають сльози на обличчі України за втраченими життями невинних доньок і синів – дорослих, зовсім юних та маленьких дітей. Батьківська туга розриває серце, а крик і плач змарнілих від горя українців відгукуються важким каменем у грудях.

Проте, попри весь біль, ми зустрічаємо новий день завдяки незламній сміливості та рішучості Збройних Сил України.

У загальнонаціональній хвилині мовчання зливаються воєдино скорбота, пам’ять і безмежна вдячність. Схиляємо голови, вшановуючи світлу пам’ять тих, кого немає поруч через збройну агресію.

Сьогодні виповнюється третя річниця з того дня, як у запеклих боях на Донецькому напрямку загинув вірний син українського народу – Спірідонов Євген Сергійович. Євген завжди був сповнений життя. Завдяки гострому розуму та винахідливості знаходив вихід з найскладніших ситуацій. Його енергія заряджала всіх навколо, а відкритість та щирість робили його душею будь-якої компанії. Надійний друг, вірний побратим – він назавжди залишив по собі світлий слід у серцях тих, хто його знав.

Ми пам’ятаємо. Ми шануємо. Ми не забудемо.

Герої не вмирають! Їхні імена назавжди вписані в історію України та нашої Петриківщини.