Шановні мешканці Петриківської громади!

Безпекова ситуація на території нашої громади залишається під контролем, проте кожен день — це справжній виклик, боротьба за життя, за наш дім, за нашу свободу. Україна мужньо протистоїть жорстоким ворожим атакам. Ракети та безпілотники безперервно перетинають українське небо, порушуючи спокій, несучи з собою руйнацію та горе. Під ударами опиняються цивільні об’єкти: житлові будинки, школи, лікарні — все те, що складає основу мирного життя.

Незважаючи на ці випробування, щоранку ми зустрічаємо новий світанок. Кожне сонце, що сходить над Петриківщиною, є свідченням щоденного героїзму наших захисників і захисниць. Вони — це той невидимий щит, що оберігає нас, зупиняючи ворога там, де звичайній людині страшно навіть ступити. Це наша фортеця, наша надія, наша безмежна гордість.

Щодня, рівно о 9-й ранку, вся Україна, і наша громада зокрема, застигає на хвилину. В цій хвилині мовчання — 60 секунд, коли серце нації б’ється в унісон з тими, хто став невинною жертвою збройної агресії, хто віддав найцінніше — своє життя — за свободу та незалежність. Схиляючи голови, ми вшановуємо їхню незламну мужність, їхній свідомий вибір та безмежну любов до України.

Рік тому Петриківщина з болем сприйняла трагічну звістку: у жорстокому бою загинув наш земляк, захисник Шкарлат Василь Васильович.

Василь Васильович був уособленням людини дії, совісті та незламної доброти. Його життя було наповнене досвідом, мудрістю та зрілістю. Він відчував глибокий, особистий обов’язок перед рідною землею та людьми, яких щиро любив. У найтемніші часи Василь став тим світлом, що вело за собою побратимів, надихаючи їх рухатися вперед. Його не могли зламати ані втома, ані холод, ані страх. Його кредо — вчинки замість слів, непохитна віра у перемогу замість зневіри.

Ми пам’ятаємо. Ми шануємо. Ми ніколи не забудемо.

Герої не вмирають! Їхні імена навічно вписані в історію України та нашої рідної Петриківщини.