Шановні жителі Петриківської громади!

Триває 1250-й день героїчного українського спротиву. Жорстокий та безжальний ворог продовжує свої підступні атаки на мирні українські міста й села, сіючи смерть, руйнування та намагаючись зламати наш незламний дух. Кожен день ми на власні очі бачимо підступність та звірячу ненависть окупантів, але водночас ми спостерігаємо непохитну стійкість та відвагу наших захисників і захисниць, які стоять на сторожі нашої свободи.

Ми висловлюємо глибоку шану та доземний уклін хоробрим воїнам, які мужньо тримають лінію оборони, забезпечуючи нам можливість прокидатися під мирним небом. Ваша самопожертва – це запорука нашого спокою.

Щодня, в загальнонаціональній хвилині мовчання, ми схиляємо голови в знак глибокої поваги та пам’яті про тих, хто віддав найцінніше – своє життя – за свободу України. Ми пам’ятаємо також про невинних жертв, які стали заручниками жорстокої збройної агресії.

Три роки тому нашу Петриківщину огорнула невимовна туга, адже відійшов у вічність вірний син української землі, відважний воїн, Кущевський Сергій Володимирович. Його втрата стала невимовною раною для громади.

Сергій Володимирович був взірцем справжнього захисника. Для нього слова «служити» та «захищати» були не просто гучними гаслами, а глибоким сенсом життя, його життєвим кредо. Народжений із загостреним почуттям справедливості, він завжди прагнув встановлення порядку та чесності, не міг терпіти будь-якої несправедливості, чи то в мирному житті, чи на полі бою. Його відданість справі та народу була непохитною.

Навіть у найгарячіші моменти бойових дій, коли здавалося, що ситуація безнадійна, Сергій демонстрував надзвичайний спокій. Він підтримував своїх бойових товаришів, вселяв їм надію та потужну силу духу, допомагаючи подолати будь-які труднощі. Його присутність надавала впевненості та мужності.

Сергій був не лише відважним воїном, а й люблячим чоловіком, турботливим сином та вірним, надійним другом. У його серці дивовижно поєднувалися незламна мужність і безмежна доброта, фізична сила і глибока чуйність до людських переживань. Його головний життєвий принцип – ніколи не зрадити своєї присяги, свого народу та своєї рідної землі. Цим принципам він залишався вірним до останнього подиху.

Ми пам’ятаємо Сергія Кущевського. Ми шануємо його подвиг. Ми ніколи не забудемо його самопожертву та відданість Україні.

Герої не вмирають! Їхні імена назавжди вкарбовані в історію України та нашої славної Петриківщини. Вічна пам’ять і слава!