Шановні жителі Петриківської громади!

У хвилині мовчання шанобливо схиляємо голови перед загиблими захисниками та захисницями. У них було попереду ціле життя. Життя для радості і втілення мрій, яким не судилося збутися…

Мрія жити у вільній Україні виявилася сильнішою за решту у Тезика Костянтина Володимировича. Його життя обірвалося рік тому на передовій під час запеклих боїв на Донецькому напрямку. Високі цілі перекреслила ненависна війна. У обійми Божі пішов той, що народжується раз на століття. Костянтин був життєрадісним, товариським, кмітливим, чесним і відповідальним. Його світлий образ і щира посмішка назавжди залишаться у серцях людей, для яких він був важливим та дорогим.

Ми пам’ятаємо. Ми шануємо. Ми не забудемо.

Герої не вмирають! Їхні імена назавжди вписані в історію України та нашої Петриківщини.