Шановні жителі Петриківщини!

Сьогодні минає 1322-й день незламного спротиву українського народу. Кожен новий ранок вселяє в нас віру в перемогу та сповнює серце щирою вдячністю. Ми щодня висловлюємо глибоку шану тим, хто мужньо захищає Україну – як на передовій, так і в глибокому тилу, на полі бою та в суворих окопах. Вони є нашою непохитною опорою, нездоланною міццю та всенародною гордістю.

Щоранку, рівно о 9-й годині, вся країна завмирає у хвилині мовчання. Під час загальнонаціональної хвилини тиші ми вшановуємо світлу пам’ять полеглих воїнів, які віддали своє життя за свободу, та безневинних жертв жорстокої військової агресії. Ми низько схиляємо голови перед тими, хто поклав найдорожче за волю України, перед батьками, що втратили своїх дітей, і перед дітьми, яким судилося вирости без батьківської любові.

Серед когорти тих, хто віддав життя за нашу свободу, є й наші земляки. Рівно рік тому, внаслідок підступної ворожої атаки, загинули наші незламні захисники – Рудик Олексій Миколайович та Гусак Олександр Миколайович. Це були воїни з твердим внутрішнім стержнем, у серці яких назавжди жили честь, гідність та прагнення справедливості. Віддані своїй землі до останнього подиху, вони щиро мріяли про вільну, незалежну Україну і віддали за неї найцінніше, що мали – власне життя.

Ми пам’ятаємо кожного! Ми шануємо їхній подвиг! Ми ніколи не забудемо!

Герої не вмирають! Їхні імена навіки вписані в славетну історію України та в серця мешканців нашої рідної Петриківщини.