Шановні краяни-бойки, примусово переселені в 1951 році!

Учора історична справедливість нарешті була відновлена — Верховна Рада України визнала, що наше переселення було незаконною депортацією. Закон №2038-Д передбачає відновлення прав депортованих осіб, а саме:

• надання матеріальної та моральної компенсації,
• соціальні пільги для депортованих та їхніх нащадків.

Особисто для мене це визнання є надзвичайно важливим — я чекав його впродовж усього свідомого життя. У свої 76 років я вперше почув від держави правду: я — не «переселений», я — депортований.

Щиро дякую Народним депутатам Володимиру В’ятровичу, Олексію Гончаренку, Софії Федині за принципову позицію та активну роботу, яка сприяла ухваленню цього Закону.

Як Голова ГО «Бойки Одещини» висловлюю вдячність громадам і жителям населених пунктів, які зберегли пам’ять про своє походження та підтримали нашу багаторічну роботу:
сіл Маринове, Знаменка,Шевченкове(РТС) (Березівський район),
Ново Українка, Єремеївка, Бецилове (Роздільнянський район),
Агафіївка (Любашівський район),
Дивізія (Тарутинський район),
а також мешканцям селищ Іванівка,Раухівка, Сарата, Радісне,міст Теплодар, Березівка, Південне (Южне).

Саме разом із вами ми шість років тому збираючи підписи до Верховної Ради ,аби прийняли такий Закон розпочали шлях до цього Закону — і наш голос було почуто!

Основні положення Закону 2038‑Д:
Визнає примусове переселення українців з Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Підляшшя, Любачівщини, Західної Бойківщини у 1944–1951 роках депортацією, що порушувала права людини
Зобов’язує державу відновити права депортованих та їхніх нащадків, а саме:

матеріальна та моральна компенсація;
соціальні пільги, аналогічні до встановлених для учасників війни
Верховна Рада України
Вперше офіційно визнано історичну несправедливість щодо понад 700 тисяч українців, депортованих рішеннями СРСР/УРСР і Польщі
До групи депортованих належать громадяни України, якщо вони самі чи їхні предки постраждали під час вищезгаданих переселень
. Що це означає на практиці:
Особи, які відповідають критеріям (самі або за походженням), тепер матимуть право на одноразову або щорічну компенсацію (деталі щодо розміру та механізму виплат – очікуються додатки Кабміну/Мінсоцполітики).
Також вони зможуть претендувати на пільги у транспорті, житловому забезпеченні та інших соціальних сферах нарівні з ветеранами війни
Наступним кроком стане розроблення підзаконної бази – Кабмін має визначити порядок реалізації прав (компенсації, пільги, облік осіб).

Підсумок

Питання Відповідь
Що визнає закон? Депортацію українців з етнічних земель Польщі у 1944–1951 роках.
Кому поширюється? На постраждалих і їхніх нащадків – громадян України.
Які права? Матеріальна/моральна компенсація, соціальні пільги.
Що далі? Кабмін розробляє алгоритми виплат і надання пільг.

Сьогодні Верховна Рада прийняла Закон( пам’яті )депортованих українців з Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Любачівщини, Західної Бойківщини…

Поцілунок дверям
Ти уяви собі, як поміркуєш:
Садибу любиш, дім, що будував,
Життя у перспективі ти плануєш,
До гаманця і скрині щось надбав.

Та звістка – наче грім з ясного неба:
«Отсюда всєм вам надо уєзжать!»
Речей дві сотні кілограм забрати треба.
«Жизнь лучшую єзжайтє узнавать».

І ти пішов. Поцілував ти двері.
А на полях дозрів вже майже хліб.
Були пусті будинки – як химери,
І не один за нами плакав кіт.

Тоді ридала не одна дружина,
Людей багато посивіло враз.
Був кожен безпорадний, як дитина;
Те горе в серці, а не напоказ.

Відчули: не повернемось ніколи.
Тікали в гори, в ліс – та хто куди.
Хто їхав – цілував усі ікони,
Не виступав, щоб не було біди.

Тоді не мали майже фотографій…
В степи привезли: «Тут тепер живи!»
Скалічено чимало біографій,
З цим спомином – довіку в голові.